Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Див. також: Магія та герметичні науки, с. 389;

Кабалістика, луллізм, таємні писання, с. 395

Антоніо Клерікуціо

Невтомний дослідник усіх галузей знань, доктор, математик і астролог, Джироламо Кардано є одним із найцікавіших діячів культури доби Відродження. Сьогодні він відомий своїм внеском в алгебру та механізмами, які винайшов. Серед сучасників його знали насамперед за лікарською діяльністю та його гороскопами. Він поєднує в собі постійний інтерес до окультних наук із ретельним спостереженням за природними явищами, спростовуючи різні аспекти арістотелівської та схоластичної філософії. Кардано наполягає на практичних цілях вивчення філософії і здатності людини перетворювати природу для власних цілей за допомогою природної магії та механізмів.

Життя

Європейська

слава

Більшість відомостей про болісні біографічні події з життя Кардано (1501—1576) можна віднайти в його автобіографічній роботі De vita propria, написаній між 1575 та 1576 р., у віці 74 років. Будучи позашлюбним сином, Кардано починає навчання в Павії, а закінчує — у Падуї, отримавши в 1526 р. звання доктора медицини. Він оселився в Мілані, де спочатку жив в умовах бідності; згодом, завдяки допомозі друзів та протекторів, почав практикувати медицину та викладав математику в школах Piattine в Мілані. Після кількох невдалих спроб у 1539 р. його прийнято до лав Міланської колегії лікарів, міста, до якого він завжди був прив’язаним. Потім Кардано читав лекції на кафедрі медицини у Павії та став лікарем впливових міланських сімей, включно з Борромео. У 1552 р. Кардано погодився вирушити до Шотландії для лікування архієпископа Единбурзького Джона Гамільтона. Під час подорожі він познайомився з лікарями та філософами з різних країн, і його добра репутація лікаря швидко поширилася в Європі. Запрошений служити при різних дворах та в Римі лікарем Папи Павла III, він вважав за краще присвятити себе викладанню в університеті Павії. Вражений смертним вироком своєму улюбленому сину Джованні Баттісті (котрого звинуватили у вбивстві дружини), також лікаря, він переїхав до Болоньї, де завдяки втручанню кардинала Карло Борромео (1538—1584 рр.) отримав місце на кафедрі медицини. Але нещастя не припинилися й у Болоньї. В умовах дедалі менш терпимої атмосфери посттридентської Італії його філософські ідеї, астрологічні доктрини та практики викликали підозри. Звинувачений в єресі та педерастії, у 1570 р. він був змушений відмовитися від викладання; у 1571 р. вироком суду йому призначено домашній арешт — доволі м’яке покарання завдяки заступництву кардинала Борромео. Він вирушив до Рима, де лікувавав прелатів та кардиналів, отримав пенсію від нового Папи Григорія XIII і став членом Колегії лікарів міста.

Його літературні твори, хоч які б вони були різноманітні за змістом та методами, характеризуються переважанням медичних тем (близько половини друкованих праць — медичні), але його популярність переважно пов’язана з математикою.

Дієта,

анатомія,

сни

Кардано, будучи успішним лікарем, різко критикував сучасні медичні ідеї та практики. Хоча він і був уважним читачем та інтерпретатором класиків стародавньої медицини, Кардано насамперед присвячував час спостереженню за тим, що є специфічним, за конкретними подіями. Він переконаний, що лікар повинен мати досвід, набутий у результаті спостережень та практики, і йому потрібне не надто значне суто теоретичне навчання. Кардано висловлює глибоке захоплення Везалієм та критикує багато аспектів Галенової медицини. Його праці містять величезний обсяг клінічної, епідеміологічної та фармакологічної інформації, що грунтується на безпосередньому досвіді. У суперечці з лікарями свого часу він наголосив на необхідності того, щоб лікар міг прописати адекватну дієту, аби запобігти захворюванню чи полегшити лікування. У медичних працях він приписує різні дієти залежно від комплекції, віку та стану здоров’я. Переконаний у тому, що медицина (як і астрологія) має на меті інтерпретацію знаків, Кардано стверджує, що варто перевіряти діагнози за допомогою розтину, тим самим надаючи стимул розвитку патологічної анатомії. Особливу увагу він приділяє вивченню причин (природних та надприродних) снів та їх інтерпретації. Кардано, котрий кілька разів заявляв, що в літературній діяльності він спирався на припущення про сни, можна вважати одним із батьків сучасної інтерпретації снів, причому не за прямий зв’язок між його методологією й теорією Фрейда, а за важливість взаємодії між сном та неспанням, яку він підкреслює. Досвід сну, на його думку, додається до звичайного досвіду та допомагає розширити знання про невичерпне розмаїття явищ природного і надприродного походження.

«Тонкість»

Медицина та філософія тісно пов’язані в Кардано загальною наполегливістю щодо важливості даних спостережень та відмовою від абстрактних спекуляцій. Його основна праця з натурфілософії De subtilitate (перше видання 1550 р.) має енциклопедичний характер. Автор досліджує величезну кількість природних явищ, яким пропонує оригінальні та багаті інтерпретації; застосовує емпіричне дослідження до всіх видів явищ, особливо незвичайних, але також і тих, про які він дізнався з абсолютно ненадійних джерел. Домінуючим мотивом роботи є subtilitas (тонкість), яку слід розуміти як спосіб дії природних речовин і метод філософського дослідження, здатний долати бар’єри на шляху почуттів та інтелекту до дослідження природи. Для Кардано «тонкість» — це здатність аналізувати найскладніші явища більш строго та тонко. Цей тип дослідження представляється як відрив від традиційної філософії і має спостережливий та експериментальний характер. Кардано жадібно читає звіти про подорожі, праці з географії, описи незвичайних явищ — переконаний, що в цій сфері філософські дослідження можуть принести найбільші результати.

Універсальна

теорія

Під час вивчення складу природних тіл Кардано відходить від арістотелізму, скорочуючи чотири арістотелівських елементи