Читати книгу - "Вибрані твори"

 час сьогодняшніх літературних дискусій цей документ набуває особливого значіння і інтересу. Він три роки тому ясно й чітко формулював те, про що тепер нема між нами єдности, про що ми з запалом сперечаємось, а саме:

Єдність пролетарської культури потрібує і єдности організаційної...

І ще:

...Пролетарська культура не має «центра» і «окраїн», вона знає не державні межі, а тільки індустріальні центри. Отже, на Вкраїні повинен бути великий такий осередок пролетарської культури...

Хто це так виголошував, так твердо і ясно формулював те, що тепер стало ніби туманне й непевне?

Дивимося першотравневе число «Вістей[287]» 1922 року. Написано над відозвою:

До всіх пролетарських культурно-освітніх організацій України.

І підписано:

Голова Наукового Відділу

Орг. Бюро Всеукраїнського

Пролеткульту[288] Василь Блакитний[289].

С. Пилипенко, містоголова[290].

Голова Художнього Відділу Володимир Коряк[291].

Володимир Сосюра[292], містоголова.

Тож бачите! Три роки тому (може, скажуть — за впливом пролеткультівських мрій) на весь зріст ставала вже проблема не те що «консолідації» (винен я тяжко, що пустив у хід непевне слово), а просто об'єднання, централізації мистецько-революційних сил.

Що тоді перешкодило здійснити ці мрії? Читаємо нижче:

...Ситуація нині ускладняється тим, що під час уступок дрібно-буржуазним верствам їхня ідеологія буде деструктивно впливати на маси. Розпорошені сили пролетарських культурно-просвітніх закладів не спроможуться потужно поборювати ті отрутні течії буржуазного мистецтва, що сягають вершків пролетаріату. На Вкраїні боротьба за пролетарську культуру ускладняється національним шовінізмом двох конкуруючих інтелігенцій: петлюрівської і русотяпської.

Цей національний момент і послужив три роки тому яблуком розбрату. Названі вище товариші змушені були вийти з Пролеткульту, зустрівши там «махровий» шовінізм, що не припускав і думки про якусь там роботу серед українського пролетаріяту. І шкереберть полетів заклик відозви:

...Тож нині об'єднуємося, товариші, довкола свого єдиного культурно-творчого осередку нової пролетарської культури на Україні — Пролеткульту... Тепер усі, кому не ліньки, вішають собак «системі пролеткультів», що не виправдала себе, що попсувала, мовляв, справу.