Читати книгу - "Вибрані твори"

Я особисто думаю, що твердити це треба обережно, з тонкою аналізою усієї кон'юнктури того часу. В цій аналізі неабияке місце повинно заняти обраховання індивідуальних здібностей й нахилів тих, хто стояв на чолі пролеткультівського руху. Отже, він, цей рух, ішов тоді не знизу, а насаджувався згори, помацки налапуючи ті форми, що мали б відповідати кінетичній енергії, зрослій у пролетарській масі. Правильно налапати ці форми, вілляти в них культурно-творчі зусилля — в цьому полягала одна із запорук успіху. І, може, так і було б, коли збувся б план, намічений тоді, а саме:

...Оргбюро Всеукраїнського Пролеткульту невдовзі скликає Всеукраїнський з'їзд пролетарських самодіяльно-творчих організацій для створення центру творчого українського робітництва.

Того з'їзду не відбулося. Процес єднання культурно-революційних організацій затамувався не по вині українських представників. Справдилися, на жаль, тоді слова цієї відозви:

...Національна ворожнеча, пригнічення одної мови другою, є пережиток старих відносин, рештка старих традицій, що про їх казав Маркс: «...Традиції всіх мертвих поколінь кошмаром тяжать над умами живих». Боротися з цією владою мерців і закликає Пролеткульт.

Заклик лишився «гласом вопіющого». Але невже й тепер ми живемо в пустелі й не в силі прокинутися з того кошмару!? Три роки пройшло упертої, напруженої праці. За ці три роки українські культурно-творчі організації добилися стану, що швидко без перебільшення можна буде називати гегемонією. Ребра національного питання згладилися й не випинаються вже так гостро, так невигідно. Пам'ятаймо заповіт Ленінів:

...Інтереси робітничої кляси вимагають злиття робітників всіх національностей даної держави в єдині пролетарські організації — політичні, професійні, кооперативно-просвітні і т. п. Тільки таке злиття в єдині організації робітників різних національностей дає змогу пролетаріату вести переможну боротьбу з міжнароднім капіталом та з реакцією, а також з проповіддю і змаганнями поміщиків, попів і буржуазних націоналістів всіх націй, що проводять звичайно ці свої антипролетарські змагання за гаслом «національної культури». Всесвітній робітничий рух створює і з кожним днем дедалі зміцнює інтернаціональну (міжнародню) культуру пролетаріята...

Отож час ізнов викликати до життя забутий документ і — в нових умовах, з новим досвідом і в нових, звичайно, формах, породжених часом, але добиватися здійснення того ж аксіоматичного постулата.

...Єдність пролетарської культури потрібує і єдности організаційної.

арактерна риса сучасних літорганізацій перед колишніми є та, що вони — організації громадські, класові, що беруть собі мистецтво як зброю для досягнення певних соціяльних завдань, як один із способів клясової боротьби. Але (читай § 31 плятформи «Плуга»[294]):

Форми клясової боротьби в переходову добу безмірно різноманітні й різнобарвні, відповідно чому різноманітний має бути вибір художніх засобів для оформлення змісту художніх творів...

Поведінка людей, як учить рефлексологія, опреділюється тими чи иншими подражниками, що впливають на них і викликають відповідні рефлекси. Але люди неоднакові. В одних, говорячи мовою старої психології, «емоціональність» така, що потрібує для певного рефлекса одних подражників, в инших — подражників зовсім відмінних. Як у пісні: