Читати книгу - "Холодна атмосфера, Агне Ашкелянець"

— Безумовно, це було нахабно з її боку, — замість сина відізвався Роман. Костянтин промовчав у відповідь.

Незабаром обидва Пігулевських, вирішивши свої справи, почали збиратись додому. Батько був у піднесеному настрої, насвистував пісню, яка останнім часом часто грала по радіо в кабінеті, усміхався на весь рот. Син же, навпаки, не сипав ніякими історіями й здавався задуманим. Белана їх проводжала з неприхованим полегшенням.

На прощання Роман її міцно обняв. Він зрозумів, що сумував за легкою і сприятливою компанією подруги. На жаль, Белана чітко дала зрозуміти, що їй хочеться триматись від них на відстані, аби зайвий раз не торкатись болючої теми — Павла.

— Вибач, що ми так звалились тобі на голову, — сказав старший Пігулевський.

— Я щасливий, що ми звалились, — зізнався Костянтин. — Мені було приємно вас побачити.

— Мені теж було приємно, — відповіла їм Белана. — Та, будь ласка, Ромо, більше жодних гостей. Я сюди тому й приїхала, щоб побути одною. Надто багато спогадів, розумієш?

— Обіцяю.