Читати книгу - "Холодна атмосфера, Агне Ашкелянець"

У вересні Белана вирішила відвідати місцеву амбулаторію — невеликий одноповерховий будинок білого кольору, пристосований кілька років тому до медичних потреб. В амбулаторії знаходись кабінети терапевта, стоматолога й акушера-гінеколога, з ними працювали дві медичні сестри. Белана не потребувала медичної допомоги, та чудово розуміла, що в будь-який момент все може змінитись, а їздити в Синерогу до Пігулевського буде важко. Ба більше, після того, як він почав регулярно їй надзвонювати й ставити дивні запитання, навіть нібито контролювати, бачитись із ним хотілось все менше. Минулого тижня Белана отримала свою прописку, а сьогодні хотіла стати на облік в амбулаторію.

У реєстратурі її привітала густо нафарбована жінка. Белана зачекала, поки зареєструють її медичну карту, потім дозволила провести себе до кабінету терапевта й почала чекати своєї черги. «Ганна Спіцина, терапевт» — повідомила пластикова табличка на дверях. Напроти Белани сиділи дві бабусі, одна із них була одягнена в яскраву квітчасту блузку й довгу коричневу спідницю, а інша — в простий біло-синій халат та опиралась на тростину. Остання почала уважно розглядати Белану, потім цокнула язиком і повернулась до своєї супутниці.

— Вибирається як на парад, мабуть, все до Осоцького підбивається, старого пияка. У її роки потрібно думати про духовне життя, а не розфуфирюватись так.

Белана кліпнула, щиро сподіваючись, що мова йшла не про неї.

— Безсоромниця яка! Нічого, в Судний день Бог про все тебе запитає! — не здавалась стара.

— Пробачте, це ви мені?

— Звичайно тобі, а кому ж іще? Ти тут бачиш ще одну розпусну жінку? Правильно, й не побачиш! Це ви, міські вертихвостки, так себе поводите, ніхто з місцевих собі такого не дозволяє! Ай-яй-яй! У твої-то роки вже за внуками пора дивитись, а не до мужиків підбиватись! Ти хоч знаєш, що він п’яниця і ледар? Що тобі говорить, по очах видно, що сама така ж! Дітей нема, сім’ї нема, фіфа!

Белана гордо піднялась зі стільця.

— Як дивно про пристойність чути від того, хто дозволяє собі подібні висловлювання на адресу незнайомої людини! Я вже не кажу про Юрія, з яким, ймовірно, ви знайомі все своє життя!

— Так, я знаю Осоцького все своє життя і знаю, про що кажу: п’яниця, якого ще пошукати треба!

Белана вже відкрила рота, щоб захистити свого знайомого, як із кабінету Ганни Спіциної пролунало різке «Заходьте!». Кинувши на бабусь сердитий погляд, вона попрямувала до лікаря. Не було жодного сенсу щось пояснювати таким людям, відбитися ж Белана не бачила можливості: надто вже неочікувано все сталось.

Ганні Спіциній було близько сорока. Вона манірно сиділа за столом із накладними віями й нарощеними нігтями, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, як їй нецікаво слухати про чужі болячки та який смішний вигляд мають в її очах пацієнти. «Не видумуйте та йдіть!» — от що, здавалось, була готова вона сказати кожному, хто прийшов до неї на прийом.

Піддавшись такому враженню, Белана не стала розказувати про болі в голові, що хвилювали її останнім часом, нічні пробудження, слабкості й інші незначні нездужання. «Все гаразд, — стримано повідомила вона, — скарг немає». Спіцина задоволено кивнула, оглянула пацієнтку, потім виміряла тиск і температуру.

— Ваші показники хороші, не кожен може такими похвалитись у вашому віці.

Белана зразу відчула себе на іспиті, ніби її оцінювали, й вона була змушена намагатись показати себе з кращого боку.

— Давайте я помацаю вашу щитоподібну. Ви кажете, у вас гіпотиреоз? Як давно?

Белана відповіла й одразу відчула, як теплі пальці лікаря здавлюють їй горло. На відміну від Пігулевського, Ганна давила неприємно й грубо, майже до болю. Опісля почала похитувати головою, зітхати. Невже Спіцина не вміє пальпувати щитоподібну залозу, здивовано подумала Белана. От би Паша здивувався!

Та Спіцина, як виявилось, ще й як уміла.

— Щитоподібна не дуже хороша. Покажіть ще раз, що виписав ваш лікар.

Белана простягнула висновок ендокринолога зі свого останнього візиту. Ганна кілька хвилин мружилась над текстом, а  тоді повернула листок.

— Отже, дивіться, ваша ситуація така. Я чітко відчуваю вузли на щитоподібній залозі. Ваш лікар написав, що утворень немає, та ви були в нього востаннє минулого року. За цей час вони могли з’явитись, або він щось недодивився. Тут можливі такі варіанти: ми можемо залишити все як є, та з великою ймовірністю через кілька місяців, максимум рік, вам доведеться робити операцію, аби видалити їх — це якщо вони доброякісні. Із злоякісними окрема пісня та інші прогнози. Друге: ви можете пропити курс  ліків, і ваші вузли розійдуться. Ліки недешеві, попереджаю, за страхівкою їх неможливо купити, приватний виробник. Але дуже хороші, впораються навіть з важкими випадками. То що будемо робити?

Белана була засмучена. Що означає операція? Що означають ліки? Які вузли?

— Хіба такий діагноз не має підтверджуватись як мінімум аналізом крові на гормони щитоподібної залози та УЗД? Жодного разу не чула, щоб висновки про стан щитоподібної залози робили на основі пальпації.

Спіцина посміхнулась, ніби почула від пацієнтки якусь дурницю.

— Тут не потрібно нічого робити, ваші вузли достатньо великі, вони й так добре прощупуються. Та хвилюватись не варто, ці ліки допоможуть вам швидко й безболісно їх позбутись. У мене якраз завалялась одна баночка, мали забрати, та не забрали.

Вона порилась у ящиках свого стола й дістала невелику банку з біло-синьою етикеткою, яку тут же простягнула Белані.

— Повністю натуральний склад, безпечний для здоров’я, ніяких побічних ефектів.

Після таких слів сумніви Белани змінились роздратуванням. Як же вона, лікар, сміє стверджувати, що в ліків немає побічних ефектів! Вона що, не знає про індивідуальну непереносимість компонентів, про можливу несумісність із іншими препаратами та деякими станами хворих? За кого вона взагалі має Белану?

— Скільки же вони коштують? — запитала вона наостанок.