Читати книгу - "Похибка другого типу, Invisibility mask"

— Щось? — перепитала я, ледве видихнувши.

— У таких людей завжди все не дуже чисто, — її голос звучав рівно, але за ним ховалася впевненість у своїх словах. — Якщо у тебе буде щось на руках, ти будеш у безпеці. Навіть якщо він вирішить, що ця дитина йому не потрібна.

Її порада була гострою і прагматичною, але вона пронизала мене наскрізь. Я дивилася на неї, намагаючись зрозуміти, чи вона справді це мала на увазі, чи це просто гіркий досвід говорив замість неї.

— Ти пропонуєш мені залізти в його документи? — я підняла на маму очі, не вірячи, що це взагалі стало темою розмови.

— Не відразу, — відповіла вона спокійно, ніби це була найприродніша річ у світі. — Зроби так, щоб він не сумнівався в тобі, і тоді потрохи шукай щось. От і все. Якби я зробила це з Девідом, ми б точно не опинилися в такій ситуації.

Її слова звучали впевнено, але у мене всередині все стискалося від болючих спогадів. Я вже зробила це одного разу. І це досі обпалювало мене зсередини.

Я відвела погляд, знову переживаючи той день, коли все пішло шкереберть. Якби я тоді не полізла в той клятий сейф, усе могло б бути інакше. Я б, принаймні, не відчувала себе так брудно.

Так, я знайшла там договір. Але я не була наївною. Девід лише хотів, щоб я знищила ті кляті папери, і не більше. Він обіцяв, що це врятує нас, але його слова були настільки ж порожніми, як і його обіцянки.