Читати книгу - "Приречені бути чужими , Ксенія Ільїнська"

Катя на секунду відірвалася від тексту і зиркнула на неї з цікавістю.

— Ти про кого зараз?

— Просто запитую.

Катя нахмурилася, але потім знизала плечима.

— Думаю, якщо людина справді важлива – не забуде.

Злата кивнула, втупившись у власні думки.

— Так… мабуть.

Катя якийсь час пильно спостерігала за подругою, але більше нічого не сказала.

Замість цього вона притягнула ще один підручник ближче до Злати.

— Гаразд, раз ти не хочеш говорити, то хоча б давай щось повторимо.

Злата усміхнулася – маленько, але щиро.

— Домовилися. Пішли вже на заняття.

Після занять Діана вже втретє оновлювала екран телефону, сподіваючись знайти бодай когось, хто погодиться піти з нею в кіно. Але, схоже, доля була безжальною – усі були зайняті.

— Ну чому ніхто не хоче подивитися новий трилер? — зітхнула вона, театрально закотивши очі.

В цей момент повз проходила Яна, обтяжена купою підручників.

— Можливо, тому що ти обираєш найдивніші фільми? — пожартувала вона, не зупиняючись.

— Що означає "дивні"? — ображено надула губи Діана. — Це всесвітньо визнаний шедевр кінематографа!

— Так, із рейтингом 4.2 і підписом "не для слабких нервів", — кинула Яна через плече, розчиняючись у натовпі.

Діана лише скривилася, пробурмотіла щось про відсутність смаку у сучасної молоді й натиснула кнопку блокування екрану, остаточно змирившись зі своєю кіно-самотністю.

Тим часом Алекс непомітно підійшов до Злати, яка неквапливо збирала речі в рюкзак.

— Хочеш погуляти в парку? — запропонував він так само невимушено, як ніби кликав її купити морозиво.

Злата, яка вже звикла до його несподіваних витівок, підняла одну брову.

— Просто так?

— Ну, я міг би придумати драматичну причину, типу "мені треба подихати свіжим повітрям, щоб знайти натхнення для нової пісні"… — він зробив надто серйозне обличчя і підняв очі до неба.

— Але насправді ти просто хочеш прогулятися?

— Ага, саме так.

Злата трохи вагалася. Вона ще не вирішила, як ставитися до цього зухвалого музиканта. Він дратував її своїм самовдоволеним виглядом, нескінченними жартами та впевненістю в собі, яка буквально лилася через край.

Але, чорт забирай, з ним було цікаво.

— Гаразд. Але попереджаю: якщо ти запропонуєш співати під зірками чи щось подібне, я просто піду.

Алекс широко усміхнувся.

— Домовилися. Хоча тепер я обов’язково це запропоную. Ввечері?

Злата закотила очі, але все ж таки погодилась.