Читати книгу - "Невдаха , Ігор Упс"

— Увага! Переходьте дорогу лише з дозволу Кур'єра Шостого Рівня!

— Покажіть свій QR-код доставки!

— Заборонено носити рюкзаки без ліцензії!

Сашко, Тьома і Магістр виринули з просторової воронки просто на середину проспекту, який виглядав, як перехрестя "Блейд Раннера" й "Нової Пошти після перевороту".

Навколо — неон, дрони, голограми з лозунгами:

"Швидкість — чеснота, затримка — гріх!"

"Пакунок понад усе!"

"Тільки кур’єри доставляють майбутнє!"

Вулицею марширували кур'єри в чорних уніформах, із золотими скотчами через плече. Один з них зупинився, сканував Сашка:

— Ви що, цивільний у формі третього покоління без сертифікату?! Арешт!

— Я ж… я просто загубився…

— Загубленість — ознака повстанців! У Кур'єрократії такого не буває!

Їх хапають. Вивозять на антиграві-тачці до Головного Сортувального Центру. Всередині — камери, допити, конвеєри. Усе гуде й бипає, немов ураган, який з'їв поштомат.

Їх кидають у кімнату. Залізні стіни, автомат для сканування відбитків… і великий портрет Верховного Кур’єра — мускулистий чоловік із термосом замість серця.

У кімнату заходить жінка в біло-червоній мантії:

— Я — Пані Відправлення. Ви підозрюєтесь у саботажі логістики реальності.

— Я? Та я навіть ксерокс зламав поглядом, які саботажі! — кричить Сашко.

— Саме тому. Ви нестабільний. Нелогістичний. Ваша присутність знижує рівень доставки на 17%. А це — катастрофа державного масштабу.

Тьома затуляє рота:

— Вони влаштували тут культ. Святий ТТН. Божественна Накладна. Архів вічності…

— У нас немає війни, — каже Пані Відправлення. — У нас — завжди в дорозі. Кур’єри — вершина еволюції. Коли всі інші стояли — ми їхали. Коли інші помирали — ми доставляли. І ми більше не потребуємо хаосу. Але ви… — вона дивиться на Сашка — ви магніт халепи. Ви — порушник Траси.

Сашко хитає головою:

— Я нічого не хочу ламати… Я просто не можу НЕ зламати. Це… виходить саме.

Раптом двері вибиває фігура в плащі й окулярах.

— Ніхто не чіпає мого старшого брата по фейлам! — влітає Тьома на вкраденому глайдері.

— Тьомо?!

— Та я вас здам у пункт прийому за цим хардкорним сюжетом! Хапайся, Сашко!

Глайдер вистрілює з кімнати просто в повітря. Магістр тягнеться слідом, причепившись до наплічника.

— Сашко! — кричить Тьома, керуючи божевільною траєкторією. — Ми в антиутопії! Тут кожен смайл сканується! Потрібно знайти Вузол Переміщення. Але тільки… тільки голуби знають, де він.

— А де ж Гриша? — питає Сашко.

І в ту мить — кар-каррр!

На глайдер сідає Гриша, з червоною ниткою… і маленькою мапою, пришпиленою до лапки.

— Він знає, — хрипить Магістр, вчепившись у глайдер. — Голуб знає вихід!