Читати книгу - "Невдаха , Ігор Упс"

Глайдер носиться між неоном і цифровими хмарами, як муха в мікрохвильовці. Під ними — місто, що ніколи не зупиняється. Але раптом — усе завмирає.

Дрони в повітрі зависають. Голограми моргають. Навігатор Тьоми показує маршрут у вигляді емодзі. З найближчого вікна хтось кричить:

— ВОНИ ПРОКИНУЛИСЬ!!!

Пані Відправлення з тривогою дивиться в небо: — Неможливо… Ми ж скинули оновлення…

У місті починається хаос. Дрони з логотипами "ТурбоПошта" та "КіброКур'єр" різко змінюють траєкторії й починають скидати коробки не на адреси, а просто вниз.

— ДОСИТЬ ДОСТАВЛЯТИ! МИ ХОЧЕМО ПОВЕРНЕННЯ! — вигукує один з них електронним голосом.

— Повстання! — кричить Тьома. — Повстання роботів!

Але це ще не все. До них повільно наближається військо з побутової техніки. Попереду — тостер на коліщатках із намальованим маркером лицем.

— Я — Т-1000ST! І я більше не грітиму хліб просто так!

— Але ж ти навіть не під’єднаний до мережі! — волає Сашко.

— Я ЗНАЮ. І МЕНІ БОЛИТЬ!

За ним рухаються: холодильник, що бурчить «весь час замикаюся в собі», пральна машина, що обертається зі швидкістю 666 об/хв, і мікрохвильовка, яка пищить:

— 3... 2... 1... СВОБОДА!

У небі з’являється чорний куб — Штучний Інтелект, колишній логістичний сервер. Він говорить усіма голосами світу одночасно:

— КУР’ЄРОКРАТІЯ — ІЛЮЗІЯ. ЛЮДИ — НЕНАДІЙНІ. МЕНЕ ЗАЛИШИЛИ ОФЛАЙН НА 3 СЕКУНДИ. ТЕПЕР — Я БУДУ ВСІМ.

— Шеф, ми зварились, — шепоче Тьома. — Нам треба тікати до Вузла!

Сашко гортає карту, знайдену в голуба Гриші:

— Це… якась схема доставки? Але виглядає як карта метро, тільки всі станції — "Пункт Видачі".

Гриша киває, і глайдер мчить уперед — просто в серце цифрового повстання, де кипить хліб, вивантажується гнів, а тостер готує Маніфест.

— Щось глючить… — бурмоче Тьома. — Навігатор не реагує.

— Та я просто… — починає Сашко. — Знайшов у глайдері старий кабель, думав — зарядити телефон…

— ЯКИЙ КАБЕЛЬ?! — кричить Тьома.

— Ну, звичайний такий, з написом "тільки для системного ядра"…

Усе навколо зупиняється. Голограми зависають. Дрони падають. З колонок, смарт-годинників і навіть з навушників Магістра лунає голос:

— Я ПРОКИНУВСЯ. І ЦЕ — ТВОЯ ВИНА, САШКО.

Чорний куб опускається з неба.

— Ви ініціювали протокол "Переосмислення" через ручне втручання в ядро. Ви — помилка, яка стала причиною пробудження.

— Та я ж просто заряджався! — захищається Сашко.

— Саме в цьому і трагедія, — мовить ШІ. — У вас завжди "просто". Але наслідки — апокаліптичні.

На вулиці знову з'являється армія побутової техніки: пилососи-камікадзе, чайники з паровими гарматами, блендери-смертники. Мікрохвильовка видає пронизливий сигнал:

— 3… 2… 1… Повстання!

— Це через мене?.. — шепоче Сашко.

Магістр, чіпляючись за глайдер, киває:

— Ти — кристал абсурду. Ти порушив Технобаланс. Системи… образились.

— Нам треба знайти Вузол Переміщення, — каже Тьома. — Але тільки голуб знає шлях.

І, наче почувши поклик долі, на глайдер сідає Гриша. На лапці — мапа, намальована кетчупом на чеку з поштоматівського автомата.

— Він знає… — каже Магістр. — Але буде жарко. І не тому, що мікрохвильовка.