Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

— Сім стандартних тижнів тому.

— Тобто, цілих двадцять два роки ніхто не спромігся або і не схотів цього виявити, а сім тижнів тому усі прозріли? Невже? Я не вірю. Такого не буває.

— При повторній перевірці пам'яті ремонтного блока знайшлися сліди несанкціонованого трафіку.

— Обсяг трафіку визначили? — поцікавився Вольск.

— Терабайтовий. Як мінімум.

— Хтось випатрав супремусові пам'ять?

— Так. Хтось підібрав коди і використав каскади аналогових масок для проникнення до пам'яті позитронного мозку корабля. Дуже професійна робота. Принаймні, так вважають наші техніки.

— І цієї «професійної роботи» не змогли зафіксувати тоді, у триста дев'яносто четвертому?

— Тоді почалася Війна з ящерами. Кідронія перетворилася ледь не на передову базу Шостого флоту. Всіх спеціалістів Служби кинули на придушення саботажу, на пошуки ноланських партизанів, протидію аґентам ящерів тощо. Розслідування загибелі «Уриїла» згорнули на півдорозі.

— Ну, скажімо, адресні ланцюжки несанкціонованого трафіку вам вдалось відслідкувати?

— Через двадцять два роки? Ви що, жартуєте, Олександре? Сам факт проникнення наші техніки зафіксували за тінями тіней слідів. Майже випадково. Ми перевіряли, потім переперевіряли й самі собі не вірили. Ви, до речі, можете все перевірити знову. Ще раз, на підставі свого бачення подібних проникнень. Ми вам лише подякуємо, якщо знайдете недоліки у роботі наших техніків. Ми також сподіваємось, що такий висококваліфікований техноархеолог, як ви, Олександре, зможе знайти щось таке, про що ми й не підозрюємо. Ми довіряємо вашому рівневі кваліфікації.

— Дякую за довіру. Ще таке запитання: як ви можете пояснити, що зловмисники змогли підібрати коди до фільтрів і захисних бар'єрів на входах до архівної пам'яті корабельного супремусу. Наскільки мені відомо, виробники оболонок позитронних мізків ґарантують, що подібне неможливо. Виробники брешуть?

— Наскільки мені відомо, виробники мають рацію. Підібрати коди, не знаючи, хоча б частково, принципів і системології кодування, — неможливо. Ми вважаємо, що в цьому випадку мало місце агентурне проникнення до бази даних фірми-виробника супремусів «Омікрон позітрал». Навіть не вважаємо, ні. Ми впевнені на дев'яносто дев'ять відсотків. Хтось на Альфі здав ворогові якщо не самі коди, то матриці для обчислювання оболонок кодів. Зараз ведеться розслідування, на фірмі працюють наші спеціалісти.

— Співчуваю їм, — промимрив Марков.

— Я теж, — підтримав детектива Вольск. Хто-хто, а він знав, що великі транссвітові корпорації, на кшталт «Омікрону», ревниво охороняють свої таємниці, і навіть Джи Тау для них не є авторитетною інстанцією, якщо йдеться про конфіденційні дані.

— Якби експедиція відбувалась офіційно під нашим «дахом», ми би встановили на цифрові входи супремусу свої додаткові спецбар'єри. Їх подолати неможливо.

— Отже, ви перемудрили зі своєю відстороненістю, — констатував тіронієць.

— Щось таке.

— А де ж ми тепер повинні шукати ці вкрадені дані?

— Є, принаймні, два шляхи, — повідомив радник. — Через «чорну скриньку» колонії або через Підземних. Скоріше за все — це їхня робота.

— Чекайте-чекайте, — раптом схопився Марков. — Повернемося до мого запитання. Я, вибачте за мою вроджену тупість, так і не зрозумів, з якого це добра Служба, через двадцять два роки після тих подій, раптом кинулась шукати якісь там «тіні тіней слідів»? Що трапилось? Адже щось таки трапилось.

— Ви знову попадаєте у десятку, детективе, — посміхнувся Гело. — Трапилось. Так. І ви навіть знаєте, що трапилось. Ви ж, я впевнений, моніторите щоденні зведені дані по вашому міністерству.

— Сім стандартних тижнів тому? Чекайте… — тіронієць зобразив на своєму обличчі межове напруження думки. — Так, ядерний вибух на базі П'ятнадцятого флоту. База Волт-Армстрідж, на стаціонарній орбіті Альфи Альфи… Якщо ви про це, то яким боком воно пов'язане з Фаренго?

— Напряму, детективе. Приблизно рік тому Флот відправив до Темного Агрегату експериментальний безпілотний рейдер із бойового резерву П'ятнадцятого флоту. Корабель-невидимку. Як стверджують наші спеціалісти, це найновіша розробка вчених і конструкторів Другого Арсеналу. Рейдер ішов до зірок Оріону надзвичайно складною траєкторією, з трьома пірнаннями у Темні Шляхи, з обльотом небезпечної області активного утворення молодих зірок, її пилового ґало[23] і тамтешньої «чорної діри». Передбачалось, що ящери не зможуть відслідкувати шлях цього рейдера. Метою безпілотника того разу була не Фаренго, а планета 9КВ40:2. Вам, як археологу, цей шифр про щось каже?

— Так, — відповів Вольск. — Мені знайомий цей шифр. Дуже древня планета, друга у системі червоної зірки Мелані. Три роки тому з цієї планети доставили кремнієву плиту з металевими вкрапленнями. Наші «наукові боги» запідозріли в цій напівзруйнованій плиті викопний комп'ютер невідомої цивілізації. Я досліджував цей предмет… цей артефакт, але не дійшов остаточних висновків. Дуже цікава річ з точки зору нелінійних просторових рішень, теорії сплавів і наноархітектури. Але більшої користі від неї немає. Як інформаційний агрегат ця плита не працює. Та й у принципі не може працювати. Для її запуску потрібні невідомі нам додаткові складові, елементи або ж обставини.

— Цілком вичерпна відповідь, — погодився Гело. — Цей артефакт з «дев'ятої-сорокової» за нашим завданням досліджували ще кілька спеціалістів з TTS-археології, і вони дійшли подібних висновків. «Дев'яту-сорокову», до речі, Знаючі також рекомендували не відвідувати.

— А ви б хоч іноді дослухалися до їхніх рекомендацій, — нагадала про себе Ґвен Вей.

— Тоді б, леді Вей, ми визнали повну перемогу містики над наукою.

— Ну й визнали б. І що з того? — здвигнула плечима ксенобіолог. — Ви так кажете, немов науці вже відома таємниця Білих Каменів або всі властивості темної енергії. Який учений може пояснити природу Темних Шляхів або надстабільних десятивимірних сингулярностей? Одні лише припущення.

— Класичний варіант відповіді: наука знає лише те, що вона майже нічого не знає, — замість Гело відізвався Марков. — Але я вам щиро дивуюсь, леді. Ви ж нібито належите до імперської вченої корпорації, а таке кажете про науку…

— Я бачу, що ви, детективе Марков, глибоко й тонко розумієтесь на проблемах вченої корпорації, — з підкресленою холодністю звернулась до тіронійця арпікранка. — Раніше я думала, що ви лише на аристократах розумієтесь.

— Такі як я, докторе Вей, повинні розумітись на всьому. Професія в нас така. Серед злочинців, яких мені довелося розшукувати й допитувати, були і вчені, і аристократи… Різні, знаєте, люди траплялися.

— А все ж таки, чому Знаючі рекомендували залишити в спокої 9КВ40:2? — повернув розмову до попереднього русла Вольск. — Між іншим, ми в Університеті називаємо цю планету «Тифоном». Це, зрозуміло, поки що неофіційна назва, але звернення щодо неї до Астрономічної комісії вже підготували.

— Знаючі віднесли 9КВ40:2, або, якщо вам так подобається, Тифон, до тих планет, де залишили свої сліди і артефакти Повзучі Отці та, можливо, інші прадавні розумні раси. Ті раси загинули від нашестя на їхні світи орди агресивних і непереможних організмів. Від біологічної зброї, яку, судячи