Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Часто в кабінеті Сталіна разом з начальником Генерального штабу знаходилися його заступники генерал-лейтенанти Н.Ф. Ватутін і І.В. Смородинов.

Смородинов - начальник мобілізаційного управління Генерального штабу, Ватутін - Оперативного. Смородинов планував і спрямовував мобілізацію природних, людських, інтелектуальних, виробничих, транспортних та інших ресурсів країни на потреби майбутньої війни, а Ватутін планував використання вже відмобілізованих мас у війні.

Всі, хто бував у кабінеті Сталіна, одноголосно стверджують: там дарма язиком не плескали. До кабінету Сталіна запрошували тільки того, чия присутність було дійсно необхідна в даний момент. Сам Сталін практично весь час мовчав. Своєї думки не нав'язував. Він давав слово кожному й уважно слухав. Більш того, Сталін просив кожного висловитися, не виявляючи до пори своєї точки зору. У цьому й полягала його сила керівника. Сталін вимагав доповідей коротких, ясних, правдивих, чітких, по суті.

Вже за 17 годин, тим більше за 22, нарком оборони і начальник Генерального штабу в загальних рисах стратегічну обстановку могли окреслити.

І не треба забувати, що мова йде тільки про зафіксовані зустрічі в кабінеті Сталіна. Але ці зустрічі відбувались і в інших місцях - на Старій площі, в наркоматі оборони, в Генеральному штабі, на кремлівській квартирі і на дачах Сталіна. Особливо слід пам'ятати про сталінські дачі. Саме там обговорювалися найважливіші питання, саме там приймалися основні рішення. Начальник Генерального штабу Маршал Радянського Союзу Борис Михайлович Шапошников був частим гостем на дачах Сталіна. Згадаймо, він був єдиною людиною, кого Сталін називав по імені та по батькові. Цієї честі не удостоїлися ні Берія, ні Жуков, ні Єжов, ні Василевський, ні Тимошенко, ні Жданов, ні Маленков, ніхто інший. Сталін поважав Бориса Михайловича і цінував його думку. У Шапошникова було достатньо часу, щоб детально доповісти Сталіну про стан справ.

Але ж і це не все. Основні контакти - телефоном. Якщо в даний день журнал не фіксує присутності наркома оборони, начальника Генерального штабу та їх заступників у кабінеті Сталіна, з цього зовсім не випливає, що в той день не було між ними контактів. Просто вони розмовляли телефоном.

Підозрілі запитають: можливо, червень 1940 року був особливим місяцем? Ні. Був він найзвичайнішим. У липні того ж року нарком оборони провів у кабінеті Сталіна 21 годин 57 хвилин, а начальник Генерального штабу - 14 годин 20 хвилин.

І кожен місяць так само. Якщо не насиченим.

Заперечать, що в серпні замість Шапошникова начальником Генерального штабу був призначений генерал армії К.А. Мерецков, він же не мав особливих стосунків зі Сталіном, і вже явно у нього не було можливості викласти свої міркування.

Заперечення відмітаємо. Ось на вибір - жовтень 1940 року. Нарком оборони маршал Тимошенко провів у кабінеті Сталіна 25 годин 40 хвилин, а начальник Генерального штабу генерал армії Мерецков - 30 годин 30 хвилин.

На тлі цієї статистики доводиться визнати, що Жуков кривив душею, коли розповідав про те, що ні його попередники на посту начальника Генштабу, ні нарком оборони не мали можливості доповісти Сталіну обстановку.

Якщо врахувати заступників наркома оборони і заступників начальника Генерального штабу, які теж доповідали Сталіну про стан справ у підпорядкованих їм структурах, то набираються сотні годин щомісяця, коли Сталін безпосередньо займався питаннями НКО і Генштабу.

Коли Мерецкова змінив Жуков, ситуація не змінилася: кожен місяць Сталін по багато разів приймав у своєму робочому кабінеті як наркома оборони, так і начальника Генштабу.

Рішення про призначення генерала армії Жукова начальником Генерального штабу РСЧА було прийнято 13 січня 1941 року. Всю другу половину січня Жуков вникав в обстановку, а 1 лютого офіційно прийняв пост.

Ще перед вступом на посаду, 29 січня, Жуков просидів в кабінеті Сталіна 2 години 30 хвилин. Наступного дня — 1 годину 30 хвилин. У день вступу на посаду, 1 лютого, Жуков перебував у кабінеті Сталіна 1 годину 55 хвилин. Тільки за цих три дні Жуков провів у кабінеті Сталіна без п'яти хвилин 6 годин. Невже шести годин великому стратегу не вистачило, щоб коротко окреслити ситуацію? За цей час головні питання можна було якщо не вирішити, то хоча б поставити.

12 лютого Жуков перебував у кабінеті Сталіна 2 години 45 хвилин.

22 лютого — 3 години 45 хвилин.

25 лютого — 1 годину 55 хвилин.

1 березня — 3 години 15 хвилин.

8 березня — 1 годину.

17 березня — 5 годин 55 хвилин.

18 березня — 1 годину 55 хвилин.

Давайте повіримо Жукову: Сталін не давав йому можливості висловитись. Уявімо: раз на тиждень у кремлівському кабінеті Сталін мовчить, і Жуков теж мовчить. Тільки за лютий і березень 1941 року набирається 22 години 25 хвилин мовчання. Тільки в кабінеті Сталіна. Але вони могли зустрічатися і в інших місцях, могли мовчати телефоном. Якщо Сталін і Жуков у ці години військові питання не обговорювали, чим же вони займалися? Якщо весь цей час великий стратег просто дивився у стелю і позіхав, то про це треба було прямо сказати. Але не треба було брехати про те, що не дали йому можливості зустрітися зі Сталіном і викласти свою точку зору.

Але ж ці години - тільки початок.

9 квітня Жуков перебував