Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Позолочена рибка 📚 - Українською

Читати книгу - "Позолочена рибка"

1 318
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Позолочена рибка" автора Барбара Космовська. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 40
Перейти на сторінку:
чийогось життя. САРА, СВІТЛО Й ТІНЬ

— Якось мені не по собі, — зітхнула Сара, коли Аліція мужньо, хоча й ледь тремтячим голосом, закінчила свою розповідь про відвідини Фридерика.

Сарин погляд зупинився на бамбукових ролетах, які Аліція любила опускати, коли на душі в неї було незатишно. Так, наче відгороджувалася цим від усього світу. Нині ролети теж були низько опущені, наче прапор на знак поразки.

— Власне, я не знаю, що сказати, — додала вона, помовчавши, і за цю щирість Аліція була Сарі вдячна.

— Розкажи, що в тебе, — мовила вона, порушивши дратівливу тишу, і навіть підморгнула подрузі.

— Два місяці каторжної роботи, і нігті хоч викинь! — Сара простягнула свої засмаглі, темні долоні. — А вони були в мене такі гарні! — зітхнула юна тоном дурненької Дорці й, так само, як вона, закліпала віями.

Дівчата засміялися.

— Ото вже буде, щойно Дорця повернеться з Карибів! — здригнулася Аліція, згадавши однокласницю.

— Ах, які в мене були чудові канікули! А на пляжі всі мене зачіпали. Боже, це такий кошмар!!! Вас не чіпають, то ви й не знаєте, як це жахливо! — Сара перевтілилася в Дорцю без найменших зусиль. На додачу, її міміка й жести були такі самі, як у тієї.

— Господи, невже ми так її не любимо! — Аліція недовірливо похитала головою. Наче ця зневага була чимсь страшенно ганебним.

— А за що її любити? За те, що вона вічно хизується власною тупістю?

— Треба в Бориса запитати, за що вона йому подобається. Здається, він геть здурів від неї й цілі канікули працював, копаючи якісь рівчаки. Щоб купити собі прикид, як у молодого Цуговського.[2]

— Цуговського? — Сара не вірила власним вухам.

— Так, бо Дорця шаленіє від «братів Ц». Борис навіть вивчив кілька їхніх пісень напам’ять…

— Борис? — Сара раптом перелякано глянула на Аліцію. — Ти переконана, що саме Борис?

— Ні… Не знаю. Може, я щось переплутала, — Аліція зніяковіла, усвідомивши, що під кінець навчального року Сара чомусь дуже часто згадувала про Бориса, і його ім’я вигулькувало в розмовах частіше, ніж будь-яке інше. Можна сказати, що аж занадто часто.

— Мабуть, я помиляюся! — Аліція підшуковувала відповідні слова. — Здається, Моніка мала на увазі Кшися. Зрештою, вона завжди говорить забагато, а потім виявляється, що все це дурня. Ти помітила, що вона цим нагадує нашу вчительку фізкультури?

Але Сара заглибилася у власні думки й лише обміркувавши щось, глянула на Аліцію, посміхаючись, як завжди.

— У будь-якому разі, мене не цікавить ця бліда подоба Цуговського, — пирхнула вона. — Навіть, якби Борис перетворився на двох братів одночасно, мені байдужісінько.

Аліція потупилася, бо в Сариних словах не було притаманної подрузі щирості.

І раптом між нею й Сарою запала мовчанка. Дуже схожа на ті, у яких тонули колись батьки Аліції.

— Підніми цю ролету, бо сидимо тут, як у шахті.

Аліція простягла руку до мотузка й дозволила призахідному сонцю розлити на стіні теплу пляму.

— Була би класна фотка. Посміхнися! — долоні Аліції вже фоткали обличчя подруги. — Частина Сари на сонці, частина в тіні… — вона вдала, що наводить об’єктив. — Клац, — мовила вже голосніше. Але Сара навіть не спробувала звично позувати до вдаваної фотографії, і Аліція із жахом подумала, що подруга виглядає зараз так, наче впала у викопаний Борисом рівчак.

Вона вже зрозуміла, що її плани зійшли нанівець, що про власні канікули вона й словом не прохопиться, а ім’я Роберта навіть не наважиться вимовити. Немає на те ради. Бувають такі моменти, коли власне щастя аж проситься, щоб комусь у ньому звіритися. Проте радість від того, що вона хотіла поділитися із Сарою своїми переживаннями, згасла.

Зрештою, я могла хоча б натякнути про нього, — думала Аліція. — Але ж неможливо натякнути так, щоб не посміхнутися, щоб голос не затремтів, очі не засяяли. І як почуватиметься Сара, яку я щойно позбавила ілюзій, а відразу потому приголомшу її власною радістю? Ні, — вирішила вона. — Робертові доведеться почекати, перш ніж він перетвориться на неодмінну тему пообідніх розмов. Спершу Фрицек. Потім Борис. Решта не має значення.

— А як там у Крушині? Роберт був? — Сара спробувала придушити гіркоту, яка щойно зринула в її серці. — Класний у тебе браслет.

— Дідусь із бабусею подарували, — відповіла Аліція, втупившись у крісло. — Так собі… дурничка. А Роберта не було. Теж працював, — додала вона, дивлячись, як Сара змагається зі шнурівками своїх тенісок.

— Забіжу днів через два. Я й досі працюю, і скажу чесно, мене вже від помідорів нудить. Та що там! — знизала вона плечима. — Однаково не зрозумієш, бо доля тобі в руку дає браслети, а не помідори, щоб їх важити.

І вже у дверях Сара знову зупинилася.

— Геть забула. Уявляєш, із ким на нашій вулиці прогулюється Костек Бонк?

— То він більше не у в’язниці? — Аліцію здивувала докладна біографія Бонка, яка зростала разом із ними.

— Ще не у в’язниці! — спростувала Сара. — Поки що він ходить з тією класною дикторкою, яка розповідає про погоду! Дивлюся на них з балкона й думаю, що коли б вона знала, яку штуку втнув Костек панові Малині…

— Ти ж казала, що він йолоп! — обурилася Аліція.

— Мій батько сказав, що зараз підвищений попит на ідіотів і в Бонка є всі шанси. Побачиш, його невдовзі по телеку покажуть! І тоді Малина виставить на аукціоні раковину, до якої Бонк йому нацюняв.

1 ... 15 16 17 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Позолочена рибка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Позолочена рибка"