Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."

192
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898)" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 57
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Так, як ти налякав ось мене,

А у місті шандарям преславним

Се сейчас би здалось крадене.

 

От завдай мені, сину, на плечі

Тую в’язку й опеньки ще ті

Поможи у кобелю зверечи,

І піду я у місто собі».

 

Все сповнив я по просьбі старого,

І, стогнучи, зігнувшися в лук,

Він пішов - і хрипло у нього

В груді . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

І за ним ще довгенько дививсь я,

Поки в лісі не щез у яру,

Но ще здалека вухом ловив я

Хрип, що грудь його різав стару.

 

І я думав: «О будь же прокляте

Теє панське одіння тісне,

Що до тебе, обдертий мій брате,

Неподібним чинило мене!»

 

 

 

ПОХВАЛА ДРОГОБИЧА

 

 

Над Тисьменичкою-ріков,

Що звесь «нафтовою калюжев»,

Там город преславний Дрогобич лежить,

Преславний, та не дуже.

 

І хоч Борислав, Трускавець,

Стебник і другі діти

На нього сиплють слави блеск,-

Він якось не міг проясніти.

 

І хоч дрогобицькі самі

Тож лепські горожане,

Цибулярі і зваричі,-

Все ж місто їх мало знане.

 

Та й не скажу, щоб мало вни

О славу міста дбали:

Щоб в світі вславитись, чого

Вони не виробляли!

 

Свій храм готицький, що їм ще,

Мабуть, Ягайло ставив,

Рішили вкрить соломою,

Щоб вкрить себе вічною славов.

 

Їх бурмистр тож рахунки вмів

Робити безпримірні:

П’ятнадцять ринських за мітлу,

А тридцять за два свірні.

 

Їх кас’єр фізик крепкий був

І доказав довідно,

Що й з каси залізної міський гріш

Іщезнути може безслідно.

 

Їх ojciec 7 канонік, побожний муж,

Не нарушив до днесь целібату;

Вже третій газдині з потомством її

Купує грунт і хату.

 

Побожний муж той взявсь і дзвін,

Як краківський Zygmunt, лити:

На славу города мав він

На божу честь дзвонити.

 

Лиш що на дзвоні тім, що мав

Гудіть, дзвеніть над містом,

Велів ксьондз напис написать:

Dzwon przeciw socjalistom! 8

 

То бідний дзвін, мов в серце го

Пекли слова ті гнусні,

З дзвіниці бовкнув тільки раз

Та й пук на штири кусні.

 

І тричі вже лито наново його,

І тричі пук він в скрусі,-

Знать, ліпше він чує, ніж наші ксьондзи,

«Що висить у воздусі».

 

Немного й Земялковський тож

Придбав для міста чести,

Хоч він, як дзвін, не пук, а вмів

Сухого дуба плести.

 

Не кращі ж бо й інтерпелянти його,

Міщани Гершко й Михалко!

Ніяк та й ніяк їм до слави дійти,-

Бігме, аж мені вже їх жалко!

 

«А що ж то,- гадаю,- чи я нігіліст,

Чи я який голобриш?

Дрогобич же преці й мені щось своє,-

Давай прославляти Дрогобич!»

 

О городе цибулярів,

На поступ запопадний,

Де що різник, то розбійник,

Де Гершко - цар всевладний!

 

Немов на новий місяць, так

Освіти яснієш огнем ти:

В гімназії твоїй що класа, то є

Принаймні чотири студенти.

 

Твій Ghetto, що зоветься Лан,-

Отсе-то раз дивниця:

Здаєсь, що не зрівняєсь з ним

І львівська Зарваниця.

 

Твій Бориславський тракт - гай, гай,

Се восьме чудо світу,-

Здаєсь, що на нім ти болото зібрав

З ціліського повіту.

 

Твій тротуар, твій монастир,

Шпиталь твій - боже, боже,-

Назвати може їх мій спів,

Но описать не може!

 

Тож радуйсь, Дрогобичу! Вже як мій спів

Тебе не приоздобить

І славним не зробить тебе на весь світ,-

То й чорт тебе славним не зробить!

 

Написано д[ня] 12 грудня 1882, досі не друковано.

 

НІЧНІ ДУМИ

 

 

НЕДУЖИЙ

 

 

Я недужий, я втомився,

Хоч роботи не робив,

Хоч жив мало - пережився,

Таланти всі розгубив.

 

Я недужий, хоч доктори

Скажуть: «Се здоровий муж»

Серця тайні фібри хорі,

Сам вузол душі недуж.

 

Що у інших міцно, тісно

У суцільну зв’язь сплелось,-

В мене - як, се чорту звісно! -

Замоталось, розпряглось.

 

Хоч життя пробоєм брати

Пориваюсь я поров,

Та ба, волі нерв підтятий,

Орган духу нездоров.

 

Написано д[ня] 12 грудня 1882, досі не друковано.

 

МАЧУХА

 

 

Прикоротала мене

Мачуха погана,

Все свариться і клене

До ночі від рана.

 

А я, хлопець молодий,

Їй корюсь і гнуся;

Не закону, не людий -

Сам себе боюся.

 

Здавна чесний був наш рід,

Чесна наша хата,

Пекло стала в ній коїть

Цокотуха клята.

 

Колись - бог мені не брат,-

Як терпцю не стане,

Ніби буря, ніби град,

Гнів мій на ню гряне!..

 

І не ручу я тоді

За свій ум, за руку,-

Страчу літа молоді

Через злу гадюку…

 

 

 

«Як двоє любляться, а ждуть…»

 

 

Як двоє любляться, а ждуть

Розлуки хоч би на часок,

То одно одному дають

На пам’ять незабудь-цвіток.

 

1 ... 15 16 17 ... 57
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я.» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії, що не ввійшли до збірок (1875-1898), Франко І. Я."