Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

       —  Перевіримо, - сказав Стіл. Він був дуже злий, у підконтрольному йому місці хтось проникнув і вбив його підлеглого, а зробити він нічого не може з цього приводу.

       —  Аграфів опитати не вийде? - Запитав я у нього, на що у відповідь отримав ще більш похмурий вираз обличчя. Аграфи у всій Співдружності мають дипломатичний імунітет. Тож опитати їх можна буде, лише якщо вони самі погодяться, інакше ніяк.

        —  Стіл, у нас проблема, - увірвався до кабінету Тор Рогнар. - Шерша під час посадки у флаєр після СПА спіткнулася та впала, у флаєра стався збій, і він на мить активував на повну антигравітаційну подушку. Від її тіла залишилося лише кілька фрагментів.

         —  Де Асі? - Запитав Стіл, люто стиснувши свої кулаки.

         — Він одразу прибув на місце події. Видно, що під хімією, заспокоює свідків. - відповів Тор. Я навіть не хотів думати, що зараз відчуває капітан, загинула його дружина, а він мусить заспокоювати натовп.

         — Чому це випало із системи спостереження? У мене досі немає інформації, - закричав Стіл на техніків зв'язку.

          — Пане, атака невідомого вірусу. Він вирубує по сегментах систему спостереження. До того моменту, як ми відновлюємо підключення, слідів не залишається. – почули ми відповідь голови відділення кібербезпеки корабля.

           — Суки, вони просто знущаються з нас. — Стукнув кулаком по столу Стіл. - Гаразд, побачимо, що ми можемо зробити. Крон, гадаю, саме час, можеш запускати.

            —  Стіл, це те, про що я думаю? - Запитав Тор зі здивуванням у Стіла.

            —  Я не дозволю безкарно творити на моєму кораблі що завгодно.

            — Я так розумію, більше вам не потрібний? — уточнив у нього.

            —  Дякую за допомогу, але далі ми розберемося самі. Але, якщо що, ми звернемося до вас. - відповів він. - Морк, проведи пана Шрайка до його каюти.

           —  Є, - відповів солдат. Попрощавшись з рештою, я подався слідом за Морком. Зовні на нас уже чекав флаєр, який і довіз мене до каюти.

             Переодягнувшись, я приєднався до своїх дівчаток, які все ще були у "Водному світі", у Маарі якраз закінчився урок плавання, і зараз вони з Арніель обідали.

            Тож я встиг вчасно, якраз на обід. Після обіду ми вирушили знову в басейни, щоб поніжитися під штучним сонцем на надувних колах, плаваючи басейном.

             Загоряючи на колі, я думав над ситуацією, що відбувається на кораблі. Вже два трупи та обидва вбивства сталися спеціально, щоб я не зміг дістатися якоїсь інформації у свідомості жертв.

            Добре, що навіть плаваючи в басейні, ми беремо з собою індивідуальні проектори щитів. Адже невідомий може вирішити, що краще усунути мене, ніж усіх, через яких він діяв.

           Уся ця ситуація не давала мені можливості насолодитися відпочинком. Вона крутилася у голові, підкидаючи різні варіанти розвитку ситуації. Залишалося сподіватися, що Стіл з Асі та Тором зможуть впоратися самостійно.

          Не хотілося лізти в цю ситуацію глибше, ніж я вже зараз. Спочатку я розраховував лише на те, що мені доведеться прочитати пам'ять однієї людини. Але в результаті тут закрутилася ціла історія.

         —  Фіск, про що ти так старанно думаєш? - Запитала Маарі, після того як я забув відкрити рот і ложечка з морозивом забруднила щоку.

         — Та ось думаю, чи не дарма я у  все це вліз. - сказав я. - Арніель, Маарі, думаю, нам краще наступні дні не покидати каюту. Нам можуть захотіти помститись просто за те, що я вліз туди, куди не слід.

           —  Не можеш і тижня без пригод? Так? - посміхнулася Маарі, після чого злизала морозиво з моєї щоки. Після ми втрьох улаштувалися у вітальні перед величезним головізором, якщо вирішили нікуди не ходити, то можна було подивитися нові фільми, які вийшли за час війни на Карстоні.

         Раптом близько опівночі іскин каюти зв'язався зі мною, і це був не найкращий час, я якраз у джакузі грав з Маарі у лікаря і медсестру. Довелося відриватися та одягатися, щоб зустріти гостя.

          Це виявився особисто сам Стіл і після привітання попросив прослідкувати за ним. Прислухавшись до його емоцій, я зрозумів, що нічого поганого проти мене він не замишляє, але при цьому він дуже хвилювався і очікував нападу чи не з будь-якого боку.

           Лише коли ми прибули до якоїсь комірчини на межі третього та другого класів, я зрозумів те, для чого потрібні були ці обережності. На підлозі господарського приміщення серед зарядок дроїдів-прибиральників лежав пов'язаний аграф. Причому на його шиї красувався один цікавий аксесуар.

          Сам я ніколи не бачив його наживо, але Декс показував зображення. Переривник, він заважав псіону використовувати псі-енергію, щоправда, годився він лише проти псіонів максимум С рангу. Але на цього аграфа більше не треба було.

           — Значить, це власник артефактів? — уточнив я у Стіла.

           — Так, ми зімітували викрадення найманцями, у нас є кілька годин, поки його почнуть шукати. Я хочу знати, чи він причетний до крадіжки і смертей, чи ні, - Ми добре заплатимо, вийде чи ні, але ти підеш звідси з десятьма мільйонами. Ми чудово розуміємо ризик зв'язуватись з аграфами.

           — Ну що ж, побачимо, що тут у нього зберігається, — постукав я несвідому голову аграфа кулаком. З того часу, як ми покинули Карстон, мені не доводилося зламувати ментальний захист, а тут вона в аграфа була досить непоганою. Навіть цікаво стало, за скільки я проникну до нього у розум.