Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Будинок безлічі шляхів 📚 - Українською

Читати книгу - "Будинок безлічі шляхів"

870
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будинок безлічі шляхів" автора Діана Вінн Джонс. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 56
Перейти на сторінку:
Чарліна говорить, Приблуда вже пішла, двері знову були зачинені. 

— Що це було? — поцікавилася пані Бейкер. 

— Нічого, — заспокійливо сказала Чарліна. — Це просто сторожова собака дідуся Вільяма, от і все. Вона страшна ненажера… 

— Тут собака! — не дала їй договорити пані Бейкер, вкрай нажахана. — Не знаю, чи я можу таке схвалювати, Чарліно. Собаки брудні. А ще вона може тебе покусати! Сподіваюся, ти тримаєш її на прив’язі. 

— Ні-ні, вона надзвичайно чиста. І слухняна, — заспокоїла її Чарліна, замислившись про себе, чи це правда. — Вона просто… вона просто забагато їсть. Дідусь Вільям намагається тримати її на дієті, тому-то вона і прибігла сюди, вловивши запах тістечок… 

Кухонні двері знову відчинилися. Цього разу в шпарину просунулося Пітерове лице, а вираз на цьому лиці свідчив, що Пітерові терміново треба щось сказати. Однак коли Пітер помітив тітоньку Семпронію в її вишуканих шатах і пані Бейкер з усією її благопристойністю, вираз на його обличчі перетворився на гримасу жаху. 

— Знову вона, — промовила Чарліна з деякою дозою відчаю. — Приблудо, забирайся звідси! 

Пітер зрозумів натяк і зник, перш ніж тітонька Семпронія встигла обернутися, щоб роздивитися його. Пані Бейкер виглядала ще більш стривоженою. 

— Даремно ти так переживаєш, Вероніко, — сказала тітонька Семпронія. — Я визнаю, що від собак смердить, що вони брудні та від них багато шуму, але ніщо не захистить дім краще за доброго сторожового пса. Тобі треба тішитися, що в Чарліни є такий собака. 

— Думаю, так, — погодилася пані Бейкер, хоча в її голосі не було чути переконаності. — Але… але хіба ж ти мені не казала, що цей будинок під захистом… е-е… чаклунського мистецтва твого двоюрідного дідуся? 

— Так-так, авжеж! — поспішно відповіла Чарліна. — Цей дім під подвійним захистом! 

— Звичайно, дім захищений, — сказала тітонька Семпронія. — Я впевнена, що поріг цього дому може переступити тільки той, кого було запрошено. 

Немов навмисне, аби поставити під сумнів слова тітоньки Семпронії, на підлозі біля візка раптом з’явився кобольд. 

— Прошу уваги! — сказав він — маленький, синій і агресивний. 

Пані Бейкер заверещала і притисла філіжанку з кавою до грудей. Тітонька Семпронія величним жестом підгорнула свої спідниці подалі від кобольда. Кобольд, явно ошелешений, подивився на них, а тоді перевів погляд на Чарліну. Це не був кобольд-садівник. У нього був більший ніс, його блакитне вбрання було вишуканішим, а погляд свідчив про те, що він звик командувати. 

— Ви ж не простий кобольд? — запитала його Чарліна. 

— Ну, — відповів дещо приголомшений кобольд, — можна сказати і так. Я вождь у цих місцях, ім’я моє — Тіммінз. Я очолюю цю делегацію і мушу сказати, ми доволі сердиті. А тепер нам заявляють, що чарівника тут нема, чи він не хоче нас бачити, чи… 

Чарліна бачила, що з кожним словом кобольд усе більше дратується. Тому вона квапливо сказала: 

— Так, справді. Чарівника тут нема. Він хворий. Його забрали ельфи, щоб вилікувати, а я до його повернення доглядаю за домом. 

Кобольд звів очі над величезним синім носом і сердито глянув на неї: 

— Це правда? 

«Та що ж це таке! Мене цілий день звинувачують у брехні!» — роздратовано подумала Чарліна. 

— Чистісінька правда, — втрутилася тітонька Семпронія. — Вільяма Норланда в цю мить тут немає. Тож чи не були би ви таким люб’язним вийти звідси, шановний кобольде? Ви лякаєте бідолашну пані Бейкер. 

Кобольд сердито зиркнув на тітоньку Семпронію, а тоді на пані Бейкер. 

— Якщо так, — сказав він Чарліні, — то я не бачу жодних шансів на залагодження цього диспуту! 

По цих словах він зник так само несподівано, як і з’явився. 

— Заради всього святого! — видихнула пані Бейкер, хапаючись за серце. — Такий крихітний! І такий синій! Як він сюди потрапив? Не підпускай його близько, щоб він не задер тобі спідницю, Чарліно! 

— Це всього лише кобольд, — зауважила тітонька Семпронія. — Оговтайся вже, Вероніко. Кобольди зазвичай не уживаються з людьми, тому я не уявляю, що він тут робить. Однак припускаю, що двоюрідний дідусь Вільям має щось на кшталт угоди із цими створіннями. З чарівниками не можна мати певності. 

— А ще я розлила каву, — почала бідкатися пані Бейкер, промокаючи серветкою спідницю. 

Чарліна взяла філіжанку і знову налила в неї кави, щоб хоч трохи заспокоїти матір. 

— Візьміть ще тістечка, матінко, — сказала вона, подаючи таріль. — У дідуся Вільяма є кобольд, який доглядає за садом, то він, коли я з ним зустрілася, також був сердитий. 

— Що садівник робив у вітальні? — вимогливо поцікавилася пані Бейкер. 

Як це вже не раз бувало, Чарліна почала втрачати надію, що мама її зрозуміє. «Вона насправді зовсім не дурна, просто ніколи не дає волі своєму розуму», — подумала Чарліна і спробувала пояснити: 

— Це був інший кобольд. 

Тут раптом кухонні двері відчинилися і всередину продріботіла Приблуда. Вона знову була правильного розміру. Це означало, що вона була, як‑не-як, менша за кобольда і страшенно задоволена, що їй вдалося зробитися знову маленькою. Собачка весело потрюхикала до Чарліни і з надією витягнула носа до тарелі з тістечками. 

— Май совість, Приблудо! — дорікнула їй Чарліна. — Як тільки я подумаю, скільки ти з’їла на сніданок!.. 

— Це що, сторожова собака? — тремтячим голосом запитала пані Бейкер. 

— Якщо так, то вона не дала би собі ради і з мишею, — висловила свою думку тітонька Семпронія. — То скільки, ти кажеш, вона з’їла на сніданок? 

— Десь із п’ятдесят повних мисочок корму, — не замислюючись відповіла Чарліна. 

— П’ятдесят! — вигукнула пані Бейкер. 

— Я трохи перебільшила, — пояснила Чарліна. 

Приблуда, помітивши, що всі на неї дивляться, сіла на задні лапки, а передні благально склала під мордочкою. Вона примудрилася виглядати милою і чарівною. Чарліна вирішила, що вся штука в тому, як вона опустила кошлате вушко. 

— Ой, яка гарнюсінька собачечка, цю‑цю-цю, — розчулилася пані Бейкер. — Хоцес гамоньки, так? 

Вона дала Приблуді доїсти своє тістечко. 

Приблуда чемно взяла тістечко, спожила його одним ковтком і стала просити ще. Пані Бейкер дала їй з тарелі ціле тістечко. Як наслідок, наступне тістечко Приблуда випросила ще жалісніше. 

— Я обурена, — сказала Чарліна Приблуді. 

Тітонька Семпронія також граційно подала Приблуді тістечко. 

— Мушу сказати, — звернулася вона до Чарліни, — що з такою прекрасною гончою ні в кого нема потреби непокоїтися про твою безпеку, хоч сама ти можеш неабияк виголодніти. 

— Вона вміє гарно гавкати, — сказала Чарліна. «І не треба сарказму, тітонько Семпроніє. Я знаю, що вона — не сторожова собака». 

Однак не встигла Чарліна довести до кінця свою думку, як зрозуміла, що Приблуда і справді її захищала. Вона повністю відвернула материну увагу від кобольдів, від кухні та взагалі від будь-яких загроз для Чарліни, а ще вона зуміла заради цього зменшитися до правильного розміру. Чарліна відчула таку вдячність, що також почастувала Приблуду тістечком. Та дуже зворушливо подякувала їй, тицьнувшись носиком у долоню, а тоді знову з надією повернулась до пані Бейкер. 

— Ой, вона така лапочка! — зітхнула пані Бейкер і винагородила Приблуду п’ятим тістечком. 

«Вона лусне», — подумала Чарліна. Проте завдяки Приблуді решта візиту пройшла цілком мирно до самого кінця, коли дами піднялися, щоб іти. Пані Бейкер вигукнула: 

— Ой, мало не забула! — і сягнула рукою в кишеню. — Цей лист прийшов тобі, люба. 

Вона передала Чарліні довгий жорсткий конверт із

1 ... 15 16 17 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будинок безлічі шляхів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будинок безлічі шляхів"