Читати книгу - "Поцілуй Першим, Ольга Манілова"

— Так. Тому що я дозволяю!

— Що дозволяєш? — Від роздратування вдаряю себе долонями по стегнах. І Кулак витріщається на них. На мої стегна. Немов завис. І я тепер теж зависла.

— Обговорення, — хрипло вимовляє він, так і не відриваючи погляду від моєї спідниці.

Стежу, як його грудина видихом розходиться. На роздратування це не схоже. Зависаю на нескінченну паузу, а думки випаровуються. Усі до єдиної.

Піднімаю погляд на його обличчя і, напевно, червонію. Втупилася тут на нього, а Кулак весь цей час стежив за рухом моїх очей.

— Піду води поп'ю, — ледь чутно повідомляю я й одразу ж прямую кудись.

Тільки не знаю куди.