Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Прокидалася я з важкістю і без бажання. З квадратною від думок головою.  Сонце сліпило очі, а я все продовжувала лежати й удавати, що сплю.   

Ось воно - час шкодувати про зроблене. Як я й очікувала, воно прийшло зі світанком. Як би я хотіла зараз стверджувати, що все, що сталося вночі, було проти моєї волі й він мене примусив. Самій собі не хотілося зізнаватися, що я була здатна переспати з таким покидьком з власної волі, але з новим днем прийшла тверезість розуму, ненависть до себе за зроблене.   

Я його хотіла. Через злість, не дивлячись на ненависть, всупереч неприйняттю його як чоловіка. Я його хотіла.   

Я дуже довго лежала і думала про минулу ніч, червоніючи й ніяковіючи, гніваючись і жалкуючи. Тіло затекло, тому я перевернулася на інший бік, удавши, що досі спала. В кімнаті було підозріло тихо. Ніхто не дихав поруч, не було чути звуків кроків і у ванній не розрізнявся звук води. Невже я знову залишилася одна? Щось мені це вже нагадувало...   

Обережно відкривши очі, я переконалася в правильності своїх припущень.   

Я щиро сподівалася, що історія не повторювала сама себе, тому швидко зіскочила з ліжка і побігла до шафи з моїми футболками, прихопивши нові трусики з коробки. Дякую за розкіш, дурень, хоч не доведеться виблискувати голою дупою, як раніше.   

Обережно, навшпиньках (сама не знаючи чому) я скрадалася до дверей, побоюючись бути почутою. Тільки це було абсолютно зайвою мірою - двері були замкнені. Знову. Цей мерзотник знову мене замкнув, але в цей раз я навіть записки не побачила. І, якщо раніше моїм царством був цілий будинок, то цього разу такої розкоші мені не надали, обмежили кімнатою.   

Якийсь час мені навіть вдавалося зберігати спокій. Стало навіть трохи смішно від того, що відбувається. Напевно, це нерви.   

Я пішла у ванну, вмилася, почистила зуби. Окинула поглядом своє зображення в дзеркалі, зрозуміла, що вигляд у мене не схожий на змучену людину. Виглядала я стривоженою, але задоволеною і розслабленою. Але це тривало не довго. Вставши під гарячий душ, я спочатку вимила волосся, потім почала губкою відтирати своє зрадницьке тіло, а вже потім простояла під палючим струменями поки не закінчилася вода. Підчепила рушник і, обернувшись в нього, вийшла в кімнату та лягла на ліжко.   

Я чекала. Чекала, коли він приїде. А в тому, що він прийде, я не сумнівалася. Навіть такий псих просто не міг замкнути в кімнаті надовго. Тут же навіть не було їжі. Зате накручувати себе в подібній ситуації виходило просто чудово.   

Тепер у мене було конкретне обличчя, яке я могла зіставити з конкретним ім'ям, щоб з усього серця ненавидіти.