Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

— Мені подобається дивитися на тебе, — спіймавши його погляд, ледь чутно промовила я.

Це був досить інтимний момент боязких одкровень. Але мої слова стали своєрідним спусковим гачком. Джейкоб впевнено взяв мене за сідниці й сильніше притиснув до себе, ховаючи свій збуджений рик у нашому поцілунку. Від пристрасті, яка в ту ж секунду захопила нас, я пропустила момент, коли знову опинилася знизу. Джейк цілував мої вилиці, підборіддя, шию, пестив ямку за вухом, притискаючись так тісно, ​​що я просто тонула в неймовірному бажанні залишитися в цій миті назавжди.

Провівши носом від ключиці до підборіддя, він підвівся на ліктях і зазирнув у мої очі. Джейкоб так пильно дивився, наче намагався прочитати думки. І мимоволі я сама задумалася про те, якою ж він бачив мене.

— Хочу дослідити та поцілувати кожен дюйм твого прекрасного тіла, але я розумію, що зараз не час і не місце. Не хочу, щоб ти думала, ніби я тисну на тебе. Добре? — Він так щиро сказав усе це, що моє серце завмерло, смакуючи кожне слово.

— Добре, — видихнула я.

— А зараз я трохи освіжусь в океані, бо по-іншому мені не допомогти, — ніжно погладжуючи мою щоку та всміхаючись куточками губ, додав Джейкоб і підвівся на одній руці.

— Стривай, — озвалася я. — Останній поцілунок.

На обличчі Джейка розпливлася задоволена усмішка і, повернувшись до мене, він залишив на моїх губах ніжний поцілунок. Але замість того, щоб відсунутися, Джейк нахилився до вуха й кінчиком язика повільно лизнув ямку за ним, викликаючи поколювання по всьому тілу, а потім злегка прихопив мочку й шепнув наостанок:

— Можеш освіжитися разом зі мною.

Розуміючи, на що він натякає, я зніяковіло усміхнулася, але відмовилася від пропозиції, похитавши головою.

Залишившись лежати на спині, я відчула порожнечу, щойно Джейкоб пішов. Моє обличчя світилося щастям, а в животі метелики, що вже зовсім злетіли з котушок, виконували кульбіти, сигналізуючи, що вони також задоволені.

— Солодкий, — прошепотіла я, торкаючись своїх губ кінчиками пальців.

Піднявшись на ліктях, я поглядом відшукала Джейкоба. Запливши досить далеко, він пірнув, і я втратила його з виду на якийсь час. Напевно, холодна океанська вода допомагала йому прийти до тями, зняти напругу від збудження. Немов відчувши, що я думаю про нього, Джейкоб випірнув і повернувся до мене. Яскраве сонце заважало розгледіти обличчя, але я була впевнена, що на ньому красувалася така ж щаслива усмішка, як і на моєму.

Повільно виходячи з води, Джейкоб обома руками скуйовджував своє волосся, а моя уява просто божеволіла від передозування гормонами. Готова присягнутися, що він йшов немов у сповільненій зйомці, як у якомусь там «Бонді» Деніел Крейг, тільки набагато молодший, красивіший і сексуальніший. Ідеально окреслені м'язи не могли не привертати увагу, тому я безсоромно розглядала Джейкоба з ніг до голови, власне, як і він мене, коли я знімала шорти та топ. Широкі плечі, міцні груди, рельєфний прес, що переходив у косі м'язи, вузькі стегна й міцні ноги…

«Господи, цього красеня кілька хвилин тому я цілувала, змушуючи стогнати від насолоди».

 Мабуть, колись у своєму житті я все ж таки повернула туди, куди потрібно, раз мені так пощастило.

Виходячи з води, він пильно дивився на мене, чарівно всміхаючись. Його усмішка — це взагалі окремий вид мистецтва. Після повернення додому я збиралася намалювати її й повісити навпроти ліжка, щоб, прокидаючись уранці, згадувати цей момент.

— Допомагає? — грайливо запитала я, щойно Джейкоб підійшов досить близько.

Він став навколішки переді мною і, схилившись, сперся на руки по обидва боки від моїх стегон.

— Не тоді, коли ти ось так ось дивишся на мене, — Джейк сильніше подався вперед.

— Як? — уже пошепки спитала я й закусила нижню губу, що привернуло його увагу.

— Сексуально й ніяково водночас, — майже торкаючись губ, вимовив Джейкоб, а потім вигнув одну брову й опустив погляд униз. — А цей купальник, дідько, солодка...

— Мій улюблений, — незрозуміло навіщо сказала я.

— Тепер і мій, — промуркотів Джейк і залишив на моїх губах легкий поцілунок.

Мабуть, він зрозумів, що близькість надто небезпечна, оскільки відсторонився, обхопивши мої ноги навколо щиколоток. Обличчя Джейкоба сяяло щастям. Я бачила це в його очах, чула в словах і відчувала в дотиках. Ми дивилися один на одного майже не кліпаючи, і просто усміхалися. Вкотре я подумала про те, що хотіла запам’ятати цей момент. Насправді кожен наш момент я хотіла зберегти в пам'яті, щоб прокручувати в голові перед сном, немов старий улюблений кінофільм.

Джейкоб узяв мене за руки і, підвівшись, обійняв мене.

— Допит закінчено? — весело спитав він.

Я кивнула й у ту саму мить у моїй голові з’явилася безглузда ідея. Але хто я така, щоб відмовляти собі, вірно?

— А ти, випадково, не хочеш спробувати виконати підтримку з «Брудних танців», яку Сем із Моллі робили? — випалила я і, скорчивши щенячі очі, подивилася на Джейкоба знизу вгору.

— Якщо тебе це потішить, то із задоволенням.