Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Чечілія Мураторі

Починаючи від своєї першої книги «Аврора» і до моменту створення останніх праць, Якоб Беме намагається розвивати зміст своєї містичної філософії завжди в нових формах, в основу яких покладена проблема взаємозв’язку протилежностей між позитивним і негативним. Цей аспект є передовим і найбільш значущим, насамперед якщо йдеться про концепцію божественного, що розглядається рівноцінно з незмінним, бездонне божество, або як Бог, котрий є творцем. Як у природі, так і в самому Бозі Я. Беме вбачає наявність зачатків негативу, під якими розуміється не лише протиставлення, а й потужна сила життя і руху.

Життя і праці

Якоб Беме (1575—1624) народився в 1575 р. поблизу Герліца, його перша праця «Аврора» (Aurora) була написана за кілька місяців і побачила світ у 1612 р. Як автор неодноразово пояснює в листах до друзів і прихильників, в основу «Аврори» вже покладене його одкровення, навіть якщо воно виражене досі незрозумілим та неточним способом і незважаючи навіть на відсутність завершальної частини, яка ніколи не буде написана. Текст починає розповсюджуватися в рукописних примірниках, поки наступного року не привертає уваги судової влади Герліца. Оригінальний рукопис було конфісковано, і Я. Беме спочатку заарештували, а потім звільненили за умови, що він утримуватиметься від розгляду богословських питань. Цієї заборони він додержуватиметься до 1618 р.: відтоді він і надалі буде присвячувати себе письменництву, аж до смерті.

Відкриття

у XVIII ст.

Однак, слід дочекатись 1715 р., коли побачить світ перше повне видання творів, надрукованих у Німеччині: підозра в єресі й конфіскація «Аврори» наклали тяжкий відбиток на сприйняття його робіт, що через рукописні примірники розповсюджувалися поза межами Німеччини, особливо в Голландії та Англії. Важливу роль у повторному відкритті містичної філософії на землі її походження відіграла група єнських романтиків (зокрема Людвіг Тік і Фрідріх Шлегель). Наслідування творінь Я. Беме чітко простежується в працях Ф. Шеллінга (наприклад, у роботі «Про суть свободи людини») і Г. Гегеля, згідно з якими Я. Беме є «першим німецьким філософом». Англійський переклад праці, який з’явився за кілька років після смерті автора, сприяв поширенню філософії Я. Беме через Ла-Манш: читачами Я. Беме були, серед інших, Вільям Блейк (1757—1827) та С. Колрідж (1772—1834).

Від концепції Бездонного Божества до Бога-творця

Три принципи Божественної

сутності

Починаючи від перших творів і до створення останніх, Я. Беме намагається зосередитися на двох різних способах розуміння Божества, яке, з одного боку, вважається вічно нерухомим і незмінним, а з іншого, сприймається Богом-творцем. Термін, який Я. Беме обирає від 1620 р. для опису Божества в його повній відсутності зв’язків із істотами, є Ungrund, що буквально означає «Безпідставний». Підходячи під цим кутом зору, Бог, «яким він є», позбавлений будь-яких мотивів до руху й абсолютно недиференційований: «Насправді не можна сказати, що Бог — це те чи інше, зло або добро, що він має деякі розбіжності в собі [...]. Він не має схильності до чого-небудь, оскільки перед ним немає нічого, перед чим він би зміг склонитися, ані зла, ані добра: він сам по собі Бездонне, [...] як вічне Ніщо («Про вибір благодаті», розд. 1, § 3). Тому термін «Бездонне» відображає спробу думати про Божество як про дещо радикально незалежне, навіть не маюче фундаменту, який його підтримує. Але як у такому разі можна пояснити творіння, починаючи з такого уявлення про Бога? У праці «Три принципи Божественної сутності» Я. Беме говорить, що попри те, що Бог не має початку і тому про нього ніхто не може міркувати «людськими мовами», його тлумачення натомість відбуватиметься так, ніби це було б вигаданим, для того, щоб можна було дати пояснення творінню. Крім того, незважаючи на те, що у Бога немає відмінностей, «якщо пошукати від чого походить добро і зло, необхідно знати що саме є першим та початковим джерелом гніву, а потім і любові, оскільки обидва вони мають свій початок, від матері, та тільки від однієї речі» (розд. 1, § 4). Іншими словами, перша концепція (Бог як непорушне Ніщо) не може замінюватися другою концепцією (Бога, який має стосунок до творіння): це, скоріше, питання формулювання цих двох концепцій задля того, аби спробувати висловити обидві сторони божественної сутності.

Божественне одкровення

Одним зі способів пояснення Божественного одкровення, а отже, і творення, є концепція трьох принципів: кожен із них визначається як «нове народження», «нове життя» («Про три принципи», розд. 5, § 6), або новий спосіб розгляду Божественного в момент його одкровення. Згідно з першим принципом, Божественність можна описати як гнів, темряву, яку нерідко порівнюють із вогнем. Згідно з другим принципом блискавка піднімається з цього вогню й породжує світло; з погляду третього принципу Божественне виявляє себе в матеріальному світі.

У калейдоскопічному та бароковому стилі, якими характеризуються твори Я. Беме, проблема переходу від «Бездонного» до «Божественного» в моменті наслідується та переформульовується за допомогою різноманітних образів. Подібно до того, як світ виходить із блискавки, яка пронизує темряву першого принципу, Я. Беме описує походження творіння також як акт скорочення, який породжує справжню волю в абсолютній порожнечі Бездонного, і ця воля спонукає Божественне до створення Сина. З цієї позиції Бога можна розглядати як Отця, котрий розкриває себе через народження Сина, а не через нерухоме Ніщо, яке не має переваг. У праці Mysterium magnum, або Велике Таїнство, Я. Беме також вдається до образу поділу: «Те, що бездонне, розділяє те, що вводиться в основу, і розділяє добро [...] і зло» (розд. 26, § 55). Я. Беме використовує гру слів: дієслово urteilen, основним значенням якого є «судити», застосовується в розумінні «розділяти», тобто оригінально