Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Народження

і поділ

Вогонь

і світло

Зображення світла, що походить від вогню, часто використовується у творах Я. Беме для опису двоякості Божественного: «І як ми зараз уявляємо дві сутності в освітленні вогню, тобто одну у вогні, а другу у світлі, а тому два принципи: тому ми також повинні розуміти сутність Бога» («Про обрання благодаті», розд. 2, §35). Вогонь — жорстокий і всепоглинаючий, тоді як світло — чисте й доброзичливе: між ними неможливий реальний поділ, бо вогонь необхідний для відтворення світла, яке, у свою чергу, живить перше. Я. Беме говорить, що ця внутрішня динаміка протилежностей є фундаментальною для того, аби Бог виявив себе так само, як полум’я має важливе значення для сяяння світла. З цієї причини Я. Беме описує перший принцип як Божий гнів, або його негативну сторону, з якої походить другий принцип, тобто світло Сина. Іншими словами, основою уявлення про Божественне як відкритого Бога і Творця є саме цей внутрішній поділ. Тому Я. Беме простежує цей корінь негативу в Бозі та в усьому, що живе й рухається: «Насправді зло створює біль і рух, а добро виробляє суть і силу; все ж дві сутності є лише однією сутністю, оскільки вогонь і світло — це лише одна сутність, навіть темрява і світло — це одна, однак вона поділяється на дві потужні відмінності, хоча повного розмежування не існує; насправді ж одне живе всередині іншого, проте іншого не розуміє; одне заперечує інше, бо не є іншим» (Mysterium magnum, розд. 26, § 38). Це означає, що всередині Бога мають існувати дві радикально протилежні сутності, які, проте, ніколи не можуть сприйматись як цілком чужі одна одній. Загальний принцип, який використовується для пояснення Божого одкровення, також застосовується для тлумачення життєвої сили природи, оскільки «ніщо не може виявити себе без протистояння [...]. Крім того, якби в житті не було протистояння, не було б ані чуйності, ані волі, ані дії, ані інтелекту, ані знань: насправді, річ, яка має лише волю, не підлягає розподілу. Якщо вона не сприймає протилежну волю, яка підштовхує її до руху, то вона залишається нерухомою» («Про божественне споглядання», розд. 1, § 8—9).

Добро

і зло

Люцифер

усередині

Бога

Якщо цей внутрішній перелом здається необхідним для Я. Беме з логічного погляду, то поділ на позитивну і негативну волю всередині Бога, а отже, ототожнення негативного принципу з фігурою Люцифера, природно, створює низку проблем з теологічних та моральних позицій, про які добре знає Я. Беме. Насправді, можна поставити питання, чи потрібна негативна сторона Бога так само, як негативна сторона природи, чия життєздатність часто описується Я. Беме як внутрішня дія різних якостей (наприклад, гіркі й кисло-солодкі якості в першому розділі «Аврори»), що взаємодіють один з одним та діють один проти одного. Спроба уявити Люцифера не як протилежність Бога, а як внутрішню й визначальну його сутність вже помітна у фрагменті з «Аврори»: «Тепер ви говорите: чому Бог дозволив увійти в себе злому духові Люцифера, що вийшов із тіла Люцифера; Хіба Він не міг противитися цьому? У цьому полягає суть: ви мусите знати, що між Богом і Люцифером не було жодної іншої відмінності, ніж та [що існує] між батьками та їхніми дітьми, і [стосунки] були більш близькими. Насправді, як батьки породжують дитину зі свого тіла за своїм образом і ростять її у своєму будинку [...] однаково близьким є тіло Люцифера до божественності» (розд. 14, § 87). Тому Люцифер знаходить простір усередині Бога, Бога, котрий розкриває себе завдяки цьому кореню негативу всередині нього.

Мова Я. Беме

«Не всі зможуть зрозуміти

мою мову»

Мова Я. Беме сповнена алхімічними термінами, проте, як зауважує сам Беме, у жодному разі не слід вважати його алхіміком. Так само навіть латинські корінні слова часто наділені сенсом, який не обмежується змістом справжньої етимології, а формується з нуля. У результаті отримуємо складну і багатогранну мову, такою мірою, що сам Я. Беме часто повинен роз’яснювати значення слів, які він використовує, усвідомлюючи той факт, що «не всі зможуть зрозуміти мою мову» («Аврора», розд. 13, §16). Є дві основні причини, що пояснюють походження мови Якоба Беме. Насамперед той факт, що його мова не витончена і часто позбавлена чіткості, пояснюється природою його одкровення, яке нагадує «палаючий вогонь» і яке натискає на його руку, спонукаючи її писати швидше (Лист 10, § 45). Тому окремі недоліки пов’язані зі швидкістю, з якою Беме змушений залишати на папері те, що показує йому Дух, котрому він жодним чином не може протистояти. Друга причина має більш структурний характер: Я. Беме стверджує, що пише відповідно до своєї істинної рідної мови, яка є «природною мовою» (Natur-Sprache). Беме стверджує, що має доступ до оригінальної мови людини, яка дає змогу зрозуміти істинні значення слів, тим самим доходячи до суті самих речей і розуміння їх відносин. Природна мова фактично, на думку Я. Беме, простежується через мови, які поширюються після Вавилона, такі як німецька або латинська; вона втілюється у звукових зв’язках, які сполучають воєдино слова, що не мають етимологічного зв’язку, або ж у поділі терміна на різні частини. Прикладом, який уже згадувався є: судження (Urteil) Бездон­ного — це фактично Ur-Teilung, оригінальний поділ. У першому розділі «Аврори» Я. Беме пояснює, що рух якостей, які діють у природі, вписано безпосередньо в їхнє власне ім’я: звук Qualität насправді належить до quellen/quallen («виливатися», «фонтанувати»), так само як і до слова Qual, що означає «мучення», розкриваючи негативний корень, присутній у базі кожного руху.

Звук

і значення