Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

буде Алп-Тугач».[193] Покликав кращих людей, які залишилися після його батька, доручив їм Алп-Тугача і, віддавши йому юрт його батька, відіслав [його], а народові дав наказ: «Людей, яких привели в полон з іля Кара-Алп-Арслана, нехай відішлють назад». Алп-Тугач пішов і сів [на престол] в юрті свого батька; усі ті, хто свого часу розійшлися на [всі] чотири сторони, зібралися до нього. Мур-Ява-хан, процарювавши сімдесят п'ять років, відбув на той світ. ПРО ЦАРЮВАННЯ КАРА-ХАНА, СИНА МУР-ЯВИ

У Мур-Яви не було дітей від законних дружин. Під час нападу на іль такого собі Урджа-хана він захопив у полон жінку; протримавши її кілька днів [у себе], він відіслав її. Жінка та, повернувшись до свого юрту, сказала: «Я вагітна від Мур-Яви-хана». Через кілька місяців вона народила сина. Йому дали ім'я Кара. Він виріс у своїх дядьків (по матері). Ставши джигітом, він утік і з'явився до Мур-Яви-хана. Мур-Ява усиновив його. Коли помер Мур-Ява, увесь народ зібрався і підняв його ханом. Він ладив з ілем; пробувши ханом сорок років, він помер.

ПРО ЦАРЮВАННЯ БОГРА-ХАНА

У Кара-хана був син на ймення Богра.[194] Після смерті Кара-хана увесь народ підняв Богра государем. Богра-хан перевершив усіх своїх предків. Прийшов із чисельним військом і завоював Бухару та Самарканд. [Але], з тієї причини, що його брати збунтувалися в його юрті, він не міг залишатися [в чужих краях] і повернувся. Післе того він пішов і завоював країну Хорезм і багато років царював там. Якось, ведучи військо на північ, хан сказав: «Нам захотілося їжі з пшеничного борошна». [Але], щоб приготувати локшину (угра) та інші страви, не виявилося [ні] кухара, [ні] кухонного начиння. Хан велів принести борошна і приготувати тісто; нарізавши його власними руками, він поклав [його] в казан. Нукери, які були присутні [при цьому], наслідували приклад хана. Коли [хан] зварив і з'їв [страву], він сказав: «Нехай ця страва називається богра-ханівською». Цю страву готують і сьогодні, і в народі [її] називають богра.

У хана було три сини: старшого звали Іль-Тегін, другого – Кузи-Тегін, третього – Бік-Тегін. Тегін давньотюркською мовою означає – прекрасноликий.

Коли хан постарів, він передав царство Кузи-Тегіну, а сам пішов на спочинок. У нього була законна дружина на ім'я Бабер, дуже розумна, благочестива, богобоязна, добродійна та зразкова [жінка]. Вона була матір'ю трьох синів. Коли вона померла, Богра-хан був у великому траурі: протягом року він ні з ким не розмовляв і не виходив з дому. Якось Кузи-Тегін сказав своєму батькові: «До яких пір ви будете у траурі і скорботі. Поїдьте на полювання, може ваше серце заспокоїться». І кожного дня він брав свого батька куди-небудь на полювання чи на прогулянку. Через кілька днів пристрасть і бажання виникли у серці хана; тоді [Кузи-Тегін] сказав: «Беки говорять, що ханові належить стати мужем». Хан відповів: «Де взяти таку дружину, яка б замінила твою матір?» Кузи-Тегін сказав: «Якщо не буде такої, як моя мати, то буде ще краща». І скільки хан не говорив: «Я не стану мужем», та Кузи-Тегін не дав йому наполягти на своєму. В авшарському ілі у чоловіка по імені Егрендже була красуня дочка, яка мала [у своєму] юрті ім'я Коркелі-Яхши. Її віддали за хана. Ось що запало в серце цієї злощасної дівчини: «Кузи-Тегін любить мене, а тому він зумисно віддав мене за свого батька, щоб самому таємно зі мною насолоджуватися. А якщо [це] не так, то навіщо ж він таку дівицю-красуню, як я, віддав за старого?!» Якось Кузи-Тегін прийшов побачитися із своїм батьком. Хан спав, жінка сиділа [одна].

Вона підійшла до Кузи-Тегіна і, пестячи йому лице і очі і голублячи [його], повела себе [з ним] так, як ведуть жінки, коли вони розважаються із [своїми] чоловіками. Кузи-Тегін у серці своєму сказав: «Вона замінила мені матір і [тому так] лагідно поводиться зі мною». І ще через кілька днів, зустрівшись наодинці, вона сказала Кузи-Тегінові: «Хіба ти нічого не знаєш, що зі мною відбувається? Я люблю тебе! Вночі не приходить до мене сон, вдень немає мені спокою. Якщо тобі немає діла до мене, то навіщо ти віддав мене за старого?!» Кузи-Тегін сказав: «Ти мені мати. Якщо від цього дня ти не облишиш ці свої вчинки, я розірву тебе на шматки і по шматках зарию в землю».

Жінка розповіла про те, що сталося своїм родичам; порадившись, вони сказали: «Перш ніж Кузи-Тегін встигне розповісти про все ханові і народу, треба сказати [тобі самій], а інакше тобі смерть». Усі вони [одностайно] послали одну жінку; та жінка пішла, украла з кибитки Кузи-Тегіна його чоботи і прийшла [в них] у кибитку Богра-хана, а потім повернулася і поклала чоботи на місце.

Тієї ночі хана не було вдома: він поїхав на полювання. Після опівночі випало трохи снігу. На зорі ханша почала кричати. Коли надійшов світанок, народ почув, що з намету долинає голосний плач жінки. Коли всі, чоловіки і жінки, зібралися і підійшли до дверей намету, вони побачили ханшу з пошкрябаним обличчям, усю в крові. Вона говорила: «Цієї ночі, на зорі, коли я спала, хтось зайшов і обійняв мене. Я поглянула: Кузи-Тегін-хан. Він сказав: «Не кричи! – Це я. Я люблю тебе. Я віддав тебе за свого батька затим, щоб вдень ти належала моєму батькові, а вночі – мені. А інакше що робив