Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

До сих пір ніде не було видно міської варти і патрульної кінноти. Здавалося, що контроль Імперії над її серцем непомітно зник.

Мовчазне занепокоєння охопило всю імператорську столицю, і незліченна кількість людей не могла спати ночами.

?

У вкритому інеєм лісі лід скрипів уздовж колін Брандо і розповзався до пояса. Він майже відчув дивне поколювання крові, що замерзає в нижній частині тіла. Король-чаклун подивився на нього в повітрі. Це була досить красива жінка середніх років, але її очі були схожі на ртутні кульки, що катаються. Не було видно ні білка її очей, ні зіниць. Вони були сіро-сріблястими, через що вона виглядала дуже холодною. Вона подивилася на Брандо холодним поглядом і сказала: Темний дракон?

,

Брандо не важко було почути глузування в її голосі, але вираз його обличчя не змінився. Він насупився, наче думав про спосіб утекти.

.

Він зберігав цю позу протягом кількох вдихів, і лід продовжував підніматися вздовж його талії, в одну мить прикриваючи груди.

.

Але саме в цей час Ройл, який простягнув праву руку, щоб прикрити Брандо, раптом насупився і підсвідомо подивився в бік комерційного району Меріголд.

.

Вираз обличчя Короля-Чаклуна миттєво змінився.

.

Саме в цей момент.

Брандо, який був замерзлий Північним вітром, раптом звалився, як крижана скульптура, і перетворився на сніжинки, які розлетілися в повітрі. Ці сніжинки розвіялися, перш ніж впасти на землю.

Криголам! Ататріс підсвідомо подивився на Короля-Чаклуна. Якби вона не знала, що це неможливо, то подумала б, що Король-чаклун у змові з Брандо. Король-чаклун був обдурений ілюзією третього кола елементаліста.

Вираз обличчя Короля-Чаклуна був похмурий. Чейз!

.

Вона сказала лише одне слово, але Ройл, який був неподалік, додав: Зупиніть своїх людей. Спосіб втечі у нього трохи дивний. Криголам – це всього лише трюк.

.

Ататріс озирнувся. Оскільки їхньою головною ціллю був Брандо, їм було байдуже, куди побіжить Сіель і двоє маленьких родоводів. Однак лицарі Сім’ї Полум’я оточили їх у лісі, тому не потрібно було хвилюватися, що вони вилетять з оточення.

.

Однак у той момент, коли вона побачила молодого спритного слугу, їй залишалося тільки спостерігати, як його постать повільно згасає в лісі. Нарешті він зник у небутті.

.

Ататріс відчула, як у неї волосся стало дибки, коли вона побачила цю дивну сцену. У Вонде існувало багато видів магії та сил стихій, але те, як молодий слуга-чарівник зникав на її очах, не належало жодному з них.

,

Це не була ні невидимість, ні ілюзія. Ататріс не відчував навіть найменшого коливання магії. Лінії Закону на іншому кінці світу були такими ж спокійними, як і раніше, і від сили стихій не залишилося й сліду. Здавалося, ніби людина зникла в повітрі на її очах.

?

Як відьма, володарка Самотнього пагорба, Ататріс мала дивну думку в цей момент про привида?

Вона подивилася в інший бік і побачила, як Андріке і Мефістофель так само зникають у лісі.

.

Майже всі лицарі Сім’ї Полум’я, що оточували їх, були приголомшені.

Він опинився на краю ділового району Меріголд, очі Ройла блиснули, і він нарешті підтвердив свою здогадку. Це не магія.

Це також не чаклунство. — відповів Король-чаклун з похмурим обличчям.

Я також не відчував жодних слідів сили стихій. — з усмішкою відповіла наймолодша дівчинка.

Після цього Ройл і Король-Чаклун не могли не замовкнути. Якщо це не була магія, не сила Сили Стихій, і не запозичила силу снів Відьом, то що це була за сила?

.

Ключовим моментом було те, що вони не могли виявити такого роду методи.

Іншими словами, така влада була поза їхнім розумінням.

.

Здається, я вже чув про таку силу, Після хвилини мовчання Ройл раптом насупився і відповів. Але

,

Очі Короля-Чаклуна блиснули, і вона не сказала ні слова. Вона теж чула про таку силу.

.

Але це була історія, яка належала до далекої епохи.

Людина, яка колись його мала, мала безпрецедентний в історії титул. Світ називав його Темним Драконом.

Вара, який побачив цю сцену вдалині, не міг не мати спалаху світла в очах. Він не очікував, що цей маленький хлопець дійсно зробить йому сюрприз. На відміну від будь-кого з присутніх, він чітко усвідомив джерело влади Брандо.

—

Літакоходець —

.

Вони дійсно повернулися знову.

.

Учень Мефісто був справді дивовижним. Він повільно зупинився, і промінь світла прорвався крізь темні хмари і зійшов з неба. Через це Річард і Сайпан, які воювали проти нього, не могли рухатися.

!

Санктуарій Святого Слова!

.

Знизу пролунало кілька вигуків.

Річард і Сайпан стояли в бездоганному золотому світлі, дивлячись на Вару. Вдалині Ройл підсвідомо хотів атакувати, але, глянувши на золоте світло по всьому небу, похитав головою і втягнув кроки.

Притулок Святого Слова був головним святим заклинанням Святого Вогняного Собору, якого не міг навчитися ніхто, крім Святого Престолу. Це також був найсильніший метод порятунку життя над Святим Престолом. У межах досяжності Притулку Святого Слова, якщо Валла захоче піти, ніхто у Вонте не зможе його зупинити, крім Мудреця.

.

Згадуючи минуле, Сідней використав це закляття, щоб втекти зі столиці. У той час Річард та інші нічого не могли зробити з нею, не кажучи вже про саму Вару.

,

У цю мить постать Вари тьмяніла в золотому світлі. Нарешті він глянув на темне нічне небо і похитав головою. Імперія вже не така, як раніше, Ваша Величносте.

Учителю, ти теж збираєшся зрадити Імперію і стати на місце інших, щоб воювати проти мене? Голос Срібної Королеви заспокоївся, наче вона не сердилася на Брандо та інших за втечу.

.

Вара зітхнула.

За часів принцеси він дійсно був одним з багатьох вчителів Срібної Королеви. На той час талант маленької принцеси в золотому полум’ї вразив усіх. Якби вона не була членом королівської сім’ї, то, ймовірно, перевершила б Сідней і стала наступним Святим Престолом Святого Вогняного Собору.

,

Ти колись була найдобрішою принцесою Круса, — зітхнула Вара. Якщо ви готові повернутися на правильний шлях.

Я ніколи не був так переконаний у тому, що я на правильному шляху, як зараз. — холодно відповіла Срібна Королева.

Фанатизм заблокував ваше бачення, Ваша Величносте.

Навпаки, це ви не бачите дороги попереду.

.

Вара похитав головою, і постать його перетворилася на золоту тінь. Нарешті хмари зімкнулися, і золоте світло існувало лише в пам’яті присутніх людей.

Наче все,