Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

вважали зниклими безвісти, змушували працювати у підпільних вугільних копальнях[1236]. “Human Rights Watch” повідомляла, що проросійські бойовики «перешкоджали наданню медичної допомоги, незаконно затримували людей, жорстоко поводилися із затриманими, змушували їх до примусової праці, викрадали мирних жителів з метою отримання викупу та використовували викрадених людей як заручників»[1237]. У річному звіті Східної правозахисної групи йшлося про наявність у 15 виправних колоніях на окупованій Луганщині п’яти тисяч «рабів-робітників», яких змушували працювати по 12 годин на день, годуючи лише кашею і не надаючи їм медичної допомоги. Їх били, морили голодом і катували, якщо вони відмовлялися виконувати свою неоплачувану роботу або протестували проти умов праці. Прибуток від товарів, які вони виготовляли, привласнювало керівництво «ЛНР»[1238].

Одним із найжорстокіших різновидів катувань стала кастрація українських військовополонених. Такі звірства, найвірогідніше, були все ж поодинокими. «Є ситуації, коли чоловіки повертаються інвалідами після перебування в полоні», — каже прес-секретарка київського відділення Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда» Альона Зубченко. За її словами, «у нас є випадки, коли чоловіків кастрували. Це важкий удар для чоловіків. У нас є дзвінки від батьків, чиї 20-річні сини наклали на себе руки після того, як побували в полоні й були кастровані, бо вони більше не могли з цим жити. Але є й інші ситуації, коли люди, які втратили свою сексуальність, намагаються компенсувати це [домашнім] насильством»[1239].

ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ УКРАЇНСЬКОЮ СТОРОНОЮ

Міжнародні правозахисні організації покликані фіксувати інформацію щодо порушень прав людини та військових злочинів, і вони мають перевіряти правдивість усіх тверджень, які лунають на чиюсь адресу. Звинувачення на адресу українських військових часто виявляються неправдивими або перебільшеними. Приклад залежності від украй упереджених свідчень дав Річард Саква, який користувався переважно офіційними російськими джерелами, що згадували лише порушення прав людини з боку бійців українських батальйонів. З цієї причини Саква писав про підрозділи української Нацгвардії, що стали «сумнозвісними» завдяки своїй «недисциплінованості та жорстокості», бо начебто «регулярно чинили звірства проти мирних мешканців і полонених “терористів”»[1240].

Організація “Human Rights Watch” піддавала критиці обидві сторони конфлікту на Донбасі за невибірковий обстріл артилерійськими снарядами та реактивними ракетами із систем залпового вогню «Град» місць проживання цивільного населення[1241]. Російське державне телебачення через недогляд показало, як кремлівські маріонетки ведуть вогонь із житлових будинків, намагаючись спровокувати відповідь з українського боку, що могла б ушкодити ці будівлі та вбити мирних мешканців. Невибіркові обстріли та ракетні атаки не розрізняють цивільних і воєнних цілей. «Українські сили та сепаратисти порушують міжнародне гуманітарне право, наражаючи на небезпеку цивільних осіб нападами невибіркового характеру, незважаючи на те, що атаки можуть бути спрямовані тільки проти комбатантів», — заявила «Міжнародна амністія». — «Ці атаки є незаконними, адже українські сили використовують зброю в населених районах, де прицільність не може бути достатньо точною для того, щоб розрізняти цивільні об’єкти і військові цілі». Організація також засудила розміщення військових об’єктів «ДНР» у житлових районах, де «сепаратисти не застосували всіх можливих запобіжних заходів для захисту цивільних і наразили їх на небезпеку у порушення законів війни»[1242].

Обидві сторони також звинувачувалися у жорстокому поводженні з військовополоненими. При цьому з боку українських сил задокументовано значно менше випадків зловживань, аніж з боку їхнього противника. «Міжнародна амністія» повідомила, що найбільші порушення відбуваються в районах, контрольованих росіянами та їхніми маріонетками. Як вказує ПАРЄ, за правопорушення та військові злочини на окупованій частині Донбасу відповідальна Росія, оскільки відповідні райони контролюються її озброєним персоналом і залежать від російської фінансової, матеріально-технічної та адміністративної підтримки.

Порушення прав людини, мародерство, викрадення людей, невиправдане застосування насильства та інші зловживання є типовими для всіх конфліктів, у яких беруть участь добровольці та парамілітарні збройні формування, як це показали, наприклад, воєнні дії в Іраку чи Судані. Водночас, як підкреслює експерт Норвезького інституту оборонних досліджень Тор Букволл, у випадку українських добровольчих батальйонів прояви цього явища виглядають «істотно меншими і менш систематичними». На Донбасі, зазначає Букволл, насильство щодо цивільних осіб з боку українських «добробатівців» не мало характеру спланованих дій, у яких можна було б звинувачувати уряд чи керівництво українських націоналістичних політичних сил.

На Донбасі дійсно мали місце випадки катування та вбивства полонених, вчинених бійцями українських збройних формувань. Вірогідними є також свідчення щодо насильницьких зникнень та незаконного тримання людей під вартою в тюрмах СБУ «Міжнародна амністія» задокументувала порушення, вчинені батальйоном «Айдар» на північ від Луганська у 2014 році