Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

2015. ">[1243]. Розслідування звинувачень на адресу військовослужбовців спецроти «Торнадо» призвело до її розпуску влітку 2015 року. За вироком українського суду екс-командир «Торнадо» Руслан Онищенко та семеро його колишніх підлеглих отримали від 8 до 11 років ув’язнення, ще чотирьох засудили до умовних термінів[1244].

«Міжнародна амністія» провела важливе розрізнення між утриманням під вартою на підконтрольній урядові України території (коли «більшість затриманих українською стороною врешті постали перед судом, їм було надано адвокатів та розпочато офіційні судові провадження») та перебуванням у неволі в ОРДЛО[1245]. Парламентська асамблея Ради Європи високо оцінила співпрацю української влади з міжнародними організаціями та початок «судового переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні воєнних злочинів й інших порушень прав людини з боку проурядових сил»[1246]. Українські сили не застосовують тривалих затримань, катувань і вбивств активістів і журналістів, що є звичною справою для «ДНР» і «ЛНР». Українська журналістка Марія Варфоломеєва незаконно перебувала в полоні російських маріонеток упродовж 419 днів[1247].

ВИСНОВКИ

Шовіністична російська пропаганда та публічна риторика посадовців і російських націоналістів, спрямовані проти української та кримськотатарської етнічної ідентичності, мови та релігії, створили напружену атмосферу, в якій поточний конфлікт став ще згубнішим, виникли передумови для порушення прав людини та воєнних злочинів.

Більшість порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі скоїли російські військовослужбовці чинної служби, російські націоналісти-добровольці та російські маріонетки. Цьому не слід дивуватися з чотирьох причин. Перша — це спадщина російського і радянського минулого, коли людське життя не мало жодної цінності. Другою було те, що частина російські бойовиків, перш ніж прибути в Україну, уже мала досвід співучасті у воєнних злочинах в Боснії, Чечні та інших «гарячих точках». Третя причина — це атмосфера вседозволеності, сформована російською пропагандою та публічним дискурсом, у якому всіх українців, не згодних з путінським «російським світом», називають «фашистами», тобто тими, щодо кого допустимі будь-які порушення законів, звичаїв та етичних норм. Четвертий чинник полягає у відсутності відповідальності за злочини, скоєні російськими силовиками раніше у Чечні та Грузії та починаючи з 2014 року на Донбасі. Існує величезна кількість доказів нелюдського поводження з українськими військовополоненими, катування і використання їхньої рабської праці, проте найбільше занепокоєння викликають страти поранених бранців. З українськими солдатами поводилися абсолютно по-варварськи, коли їх захоплювали в полон під час боїв під Іловайськом, на Донецькому летовищі та поблизу Дебальцевого.

За даними міжнародних організацій та правозахисних НУО, українські сили значно меншою мірою спричинилися до зафіксованих порушень прав людини. Обидві сторони конфлікту використовували артилерію та ракети «земля-земля» в житлових районах, що призвело до руйнувань і жертв серед цивільного населення. Кількість порушень прав людини значно скоротилася після того, як добровольчі батальйони було інтегровано до Збройних сил та Національної гвардії України.

Переслідування носіїв української мови та культурно-релігійної ідентичності, нелюдська поведінка, порушення прав людини та воєнні злочини проти українських громадянських активістів, журналістів і військових (незалежно від того, були вони україномовними чи російськомовними) на окупованих територіях призвели до стрімких змін у колективній ідентичності громадян України. Російських керівників нічого не навчила їхня власна історія, коли в 1990-х роках зневага, якої президент Кучма зазнав від Єльцина, підштовхнула його відвернутися від Росії у бік НАТО та США. Підтримка Путіним Януковича в 2004 та 2013 роках завершилася двома народними повстаннями. Достоту так само й сьогодні, замість зламати українців, агресія Кремля безповоротно змінила їхнє самоусвідомлення, що є предметом розгляду в наступному розділі.

Розділ 11
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ТА ВІЙНА ПУТІНА

Мабуть, ніхто в Росії не зробив стільки для перемоги Віктора Ющенка, як Путін.

Російський політолог Ніколай Пєтров, 2004 рік[1248]

Путін — це людина, яка найбільше хоче зупинити зміни, але водночас створює для них найкращі передумови.

Кореспондент “The New York Times” Сабріна Таверніз, 2015 рік[1249]