Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Коли курява спаде 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли курява спаде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли курява спаде" автора Алай. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 161 162 163 ... 218
Перейти на сторінку:

— Однак це — згідно з правилами, — посміхнувся я.

— Я думав, як і всі, що ти не зважаєш на правила, — зауважив корчмар. — Однак ми помилялися.

Ми з ним сиділи за столом, на якому відвідувачі, які носили з собою ножі, повирізали хто що — таємничі символи й заклинання, руки, птахів, портрети осіб, викарбуваних на срібних юанях, навіть якусь річ, схожу на губи. Я сказав, що це — жіноча печера, однак корчмар наполягав на тому, що це — рана. Насправді він мав на увазі, що це я поранив його. Коли він утретє сказав, що то — рана, я зацідив йому кулаком в обличчя. Коли він піднімався з землі, обличчя в нього було брудне від пороху, а з очей сипались іскри.

У цей момент увійшов Хуан Чумінь і бундючно всівся, гукаючи, щоб йому принесли горілки, та виказуючи намір передати мені кількох своїх особистих охоронців, щоб вони приєдналися до моєї команди.

— Мені нічого від тебе не потрібно.

— Хіба мені потрібно тут турбуватися про свою безпеку?

Бачите? Хуан Чумінь був справді розумною людиною. У нинішній ситуації він цілком і повністю віддавав свою долю в мої руки. Як тямуща людина він розумів, що коли хтось дійсно має намір його вбити, кілька охоронців йому не допоможуть, тож віддавши їх, він зможе не хвилюватися за себе. Натомість хвилюватися за нього буду я. Для нього ж єдиним збитком буде те, що на людях він уже не виглядатиме так значно, як людина з охоронцями. Однак то — не великий збиток, якщо врахувати, що йому не потрібно буде весь час оглядатися й спати з настовбурченими вухами. Він випив піалу горілки й скривив губи в посмішці — кілька крапель рідини впали йому на жовті вуса. Я порадив йому завжди приходити до цієї корчми, коли він схоче випити. Він спитав, з чого це я потрапив у таку залежність, що навіть пити горілку йду в одне й те саме місце? Тоді я повідомив йому, що в цій корчмі він може не платити за випите. Він знову спитав, чи це я звільнив цього корчмаря від податків?

— Ні, — відповів корчмар, — я буду записувати, а потім панич розплатиться.

— Ти що, його друг? — спитав Хуан Чумінь. — У панича дуже дивні друзі.

— Я сам не знаю, — відповів корчмар. — Напевне, тому, що мій молодший брат — убивця.

Хуан Чумінь ледь не захлинувся горілкою, а його жовте обличчя аж змінилося в кольорі.

Коли він ішов зі мною до виходу з корчми, то заточувався, ніби п'яний, і трохи заспокоївся тільки тоді, коли я повідомив йому, що той чоловік став убивцею з потреби помститися за рідних. Я ж натомість відчув, як горілка вдарила мені в голову, і на мосту від річкового вітерцю сп'яніння ще посилилося. Хуан Чумінь запропонував мені триматись за його плече.

— Його брат дійсно вбивця? — спитав він мене.

— Так, і це мені відомо, — відказав я. — Але що робиш ти, я не знаю.

Він подумав-подумав і сказав:

— Я тепер і сам не знаю, що я роблю. Давай так: я буду твоїм наставником.

Він сказав це слово китайською: наставник. У моїй дурній голові гуло, ніби там співав рій бджіл, і під це гудіння я запитав його:

— А я тоді буду ким?

Він знову подумав, а потім голосно прокричав мені на вухо:

— Нині ти поки що ніхто, однак можеш стати тим, ким захочеш.

Так, дійсно, якщо ви — син туси, однак не спадкоємець його місця, ви — ніхто. А після смерті старшого брата батько не подавав жодного натяку на те, що хоче зробити мене своїм спадкоємцем. Моя теща також написала листа, в якому говорилося, що мені зовсім не обов’язково їхати до неї. Вона писала, що оскільки в родині Мерці сталося так багато прикрих подій, вона не може віднімати в туси Мерці останнього сина й робити його своїм спадкоємцем. Однак управитель натякнув мені, що одного дня я можу посісти обидва місця туси. Наставник Хуан також роз'яснив мені це дуже чітко.

Однак, звичайно, вони сказали мені, що цього потрібно чекати.

Гаразд, відповів я, давайте почекаємо, я не поспішаю.

Так минали день за днем і місяць за місяцем. Управитель і наставник керували торгівлею й ринком, а двоє прислужників і Санг'є Дролма виконували решту повсякденної роботи. Через кілька років дурний панич родини Мерці став найбагатшою людиною на цих землях. Цю новину повідомив мені управитель, принісши одного разу зошит з розрахунками.

— Навіть зрівнявся з батьком? — спитав я.

— Перевершив, — відповів він. — Ти ж знаєш, що опій давно вже нічого не вартує. А торгівля на нашому ринку тільки-тільки починається.

Того дня я поїхав верхи на прогулянку й узяв із собою Тхарну. Дорогою я повідомив

1 ... 161 162 163 ... 218
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли курява спаде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли курява спаде"