Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Регент. Право сильного, Анні Кос 📚 - Українською

Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Регент. Право сильного" автора Анні Кос. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 165 166
Перейти на сторінку:

— Так заведено одягатися на урочисті події на моїй батьківщині, — пояснив дитині Хальвард. — Відтепер, для тебе і твоєї мами Недоре стане другою домівкою. А для нас із леді Йорунн буде честю привітати вас одного разу в Кінна-Тіате.

— Справді? А вчителі казали, що я маю сте-рег-ти-ся Вас, — старанно повторив важке слово Аділь. — Виходить, тепер ми не вороги?

— І ніколи не були ними, якщо вже відверто.

— Отже... І в гори можна навідатися? — Аділь ледь у долоні не плеснув.

— Звісно, — Хальвард ледь стримався від усмішки, а Гайда, що стояла поруч з ними, техенько смикнула юного пана за рукав:

— Ш-ш-ш! Дивіться, бо все пропустете. Бачите, вже майже кінець церемонії. Зараз жрець вдягне шлюбні браслети — і все.

— А навіщо вони потрібні?

— Власне... — розгублено протягнула Гайда, — я й сама не знаю.

— Це подарунок однієї люблячої людини іншій, — правитель Недоре відкинув манжет сорочки й продемонстрував хлопчику кручений обруч із чорненого срібла й золота. — Поглянь, ми з герцогинею теж носимо подібні.

— Він світиться! — здивування Аділя було по-дитячому величезним. — Спалахує, ніби серце стукає.

— Так і є: одне серце на двох, якщо ділиш із коханою і магію, і життя, і долю. Колись, якщо тобі поталанить, ти зрозумієш, яке це щастя.

— Правда?

— Обов'язково.

Мейрам і Малкон вирішили залишити Дармсуд. Разом із сином та його прийомними батьками вони мали намір перебратися в долину Міати за Сірими перевалами.

— Коли Саад досягне відповідного віку, ми повернемося, щоб зайнятися його навчанням. Усе, що я могла зробити тут, уже завершено, — сказала Мейрам на прощання Арселії. — Це місто сповнене спогадів і тіней, мені потрібен час, щоб забути зайве, і, слава Стихіям, у мене він є.

— Ульфу буде не вистачати вас обох, — зітхнула Арселія.

— Йотунн пригляне за ним, — усміхнулася золотоволоса красуня. — Сказав, що тиха старість у провінції трохи зачекає. Уже й не знаю, чи то вирішив, що пропозиціями голови ради не варто розкидатися, чи то все ще відчуває відповідальність за своїх людей і сподівається дати їм шанс на краще життя, чи то під час вашої недовгої подорожі надто пильно розглядав Гайду. Хай там що, я рада цьому, приємно знати, що спину друга прикриватиме надійна людина.

— Ми приїдемо до вас, щойно зможемо, — пообіцяла Арселія.

— Знаю. Буду чекати з нетерпінням.

Хальвард і Йорунн затрималися в столиці до закінчення зими, що пролетіла, здавалося б, як одна мить. Однак коли з півдня потягнуло ласкавим теплом, настав час прощатися. Провести герцогів Недоре висипала чи не половина міста, і цього разу в спини жителям півночі летіли не погрози, а побажання спокійної й легкої дороги.

— Адже ми зустрінемося з ними невдовзі? — запитала Арселія, довірливо притискаючись до плеча чоловіка. — Я хочу побачити гори, а Аділю не терпиться пройтися вулицями Кінна-Тіате.

— Гадаю, тепер це простіше, ніж будь-коли раніше.

— Тоді варто визначити день й почати готуватися. До речі, я обіцяла Сурії взяти її із собою в цю поїздку. Тепер вона хвилюється й не може всидіти на місці, щойно хтось починає розповідати історії про подорожі.

— Ну звісно ж, — тепло розсміявся Ульф. — В юності навіть день очікування тягнеться довше за рік. Лікіт теж вовком дивиться за ворота. Відчуваю, якщо не сьогодні, то завтра вони обидва втечуть світ за очі.

— Дозволимо їм? — вона жартівляво примружилася.

— А хіба можемо заборонити?

— Мабуть, ні. Та й не варто.

Вони довго ще стояли на високій міській стіні, спостерігаючи, як тануть вдалині синьо-чорні прапори.

— Десь там за цими стінами — цілий світ, — зітхнула Арселія. — Я хочу дізнатися про нього все, що тільки можливо.

Ульф схилився і поцілував дружину обережно й легко, ніби вперше. Лагідно торкнувся долонею її живота, зазирнув у сповнені безтурботного щастя бездонні темні очі:

— Ми зробимо це разом.

— Обіцяєш?

— Присягаюся.

 

 

~~~~~~~

Любі читачі!

Ось і все, історію закінчено, і я буду вдячна, якщо поділетеся враженнями в коментарях та відзначете книгу лайком.

Не забудьте підписатися на автора, аби не пропустити новинки.

Ваша Анні.

~~~~~~~

Кінець

1 ... 165 166
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Регент. Право сильного, Анні Кос», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Регент. Право сильного, Анні Кос"