Читати книгу - "Філософія: Навчальний посібник."

1. Аналитическая философия: Становление и развитие (антология). - М.: Дом интеллектуальной книги, Прогресс-Традиция, 1998. - 528 с.

2. Витгенштейн Л. Философские работы. Часть I. - М.: Гнозис, 1994. - 612 с.

3. Грязнов А. Ф. Феномен аналитической философии в западной культуре XX столетия // Вопросы философии. - 1996. - №4. - С. 37-47.

4. Метафизические исследования. Выпуск 11. Язык. - СПб.: Алетея, 1999. - 362 с.

5. Моррис Ч. У. Основания теории знаков // Семиотика. - М.: Радуга, 1983. - С. 37-90.

6. Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. Теория речевых актов. Сборник. - М.: Прогресс, 1986. - 423 с.

7. Остин Д. Три способа пролить чернила: Философские работы. - СПб.: Алетейя, 2006. - 335 с.

8. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама сучасної науки. - К.: Основи, 1998. - 669 с.

9. Соссюр, Фердинанд де. Труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1977. - 695 с.

10. Философия, логика, язик. - М.: Прогресс, 1987. - 336 с.

До теми «Культура»

1. Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретация культуры. - СПб.: Университетская книга, 1997. - 728 с.

2. Библер В. С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. - М., 1990. - 413 с.

3. Культурология. XX век: Антология. - М.: Юристъ, 1995. - 703 с.

4. Малиновский Б. Научная теория культуры (фрагменты) // Вопросы философии. - 1983. - №2. - С. 116-124.

5. Михед П. Слов’янське відродження і формування нової парадигми української культури // Сучасність. - 1999. - №1. - С. 110-114.

6. Пелипенко А. А., Яковенко И. Г. Культура как система // Человек. - 1997. - № 5,6.

7. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. - М.: Республика, 1998. - 413 с.

8. Символы в культуре. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та,1992. - 145 с.

9. Стёпин В. С. Культура // Вопросы философии. - 1999. - №8. - С. 61-71.

10. Сторі Д. Теорія культури та масова культура. Вступний курс. - К.: Акта. - 357 с.

11. Тайлор Э. Б. Первобытная культура. - М.: Полииздат, 1989. - 573 с.

12. Фрейд З. Недовольство в культуре // Философские науки. - 1989. - №1. - С. 92-101.

13. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. 1. Гештальт и действительность. - М.: Мысль, 1993. - 663 с.; 2. Всемирно-исторические перспективы. - М.: Мысль, 1998. - 606 с.

Філософія і право... Кажуть, що давні греки дали людям філософію, а римляни - право. І хоча інші народи світу (напр., Китаю та Індії) ще й до контактів з європейцями знали філософію й право, а все ж частка істини в цьому виразі є. Дійсно, філософія як перший вид систематизованого раціонального знання пішла від греків, а перша раціонально упорядкована система права з'явилась у Римі. Може сьогодні й не кожному є очевидними глибокі зв'язки цих двох найдавніших форм людських міркувань, однак такі зв'язки були колись і залишаються донині, хоч побачити це заважає нинішня поглиблена професіоналізація і розподіл сфери інтелектуальних зусиль філософів і правознавців. Щоб виправдати місце обраної теми в структурі нашого курсу перед тими, хто висловить скепсис відносно доцільності або «права» філософії втручатись у професійні справи юристів, слід ще раз нагадати специфіку філософії та її роль. Філософія є системою світоглядного знання, що раціональними засобами обґрунтовує принципові позиції щодо відношення людини до світу, а зв'язок людини й світу вона висвітлює крізь призму інтересів і потреб людини, беручи останню як цілісність, в єдності емоційного і раціонального, духовного й тілесного, психічного й фізіологічного, соціального та індивідуального. Інша сторона філософії визначається її взаємовідносинами з рештою наук. Так уже склалась історична доля філософії, що на неї немов лежить прокляття «первородного гріха»: відокремившись від філософії, різні науки зберігають первісне щеплення від неї. Десь у методологічних підвалинах і філософія, і окремі науки збігаються в своїх інтересах. Це знайшло вираз у розвитку таких специфічних галузей філософського знання, як філософія фізики, філософія техніки, філософія мови, філософія історії тощо. Серед них є й філософія права. Сам вираз «філософія права» може нести подвійний смисл залежно від того, що мати на увазі під «правом»: чи то деякий зріз соціальної дійсності, чи то науку про нього. У першому випадку «філософія права» буде досліджувати філософськими засобами правову реальність, здійснювати рефлексію відносно права як соціального явища. У другому, коли під «правом» (у скороченому написанні) буде розумітись певна галузь науки, тобто правознавство, - філософія зосередиться на методологічних питаннях правової науки. Сучасний стан філософії права є таким, що вона поєднує в собі обидва аспекти, хоч окремі філософсько-правові вчення можуть схилятись більше в той чи інший бік.

Яке ж відношення між філософією і правознавством відносно права? Тут є суттєва проблема. До деякої міри філософські ідеї представлені в так званій загальній частині правових законів. У ній визначаються ключові поняття стосовно того, про що йдеться в особливій частині. Ясна річ, що не всі базові юридичні терміни завжди проходять етап попередньої філософської фільтрації, в цьому, частіш за все, немає ніякої нагальної потреби. Але буває й так, що інтереси філософії і права можуть збігатися у суті і визначенні фундаментальних понять. Наприклад, досі у вітчизняному правознавстві поширена