Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

.

Твій батько і брати втратили роботу, сказала мати, витираючи сльози.

=

Батько і брат низько похнюпили голови і пробурмотіли: "Спробуємо влаштуватися на роботу в гавань".

. ? , ?

Але у нас немає навіть грошей на хліб на післязавтра Можливо, нам доведеться переїхати на Нижню вулицю, мати Хейлі подивилася на неї почервонілими очима. Коли ви отримуєте заробітну плату? Це ж десять солі, чи не так?

.

Хейлі знову помасажувала чоло.

,

Так, субота. Субота.

Більше вона нічого не сказала і мовчала, як завжди. Наступного дня вона повернулася на фабрику і сказала своєму керівнику, що її головний біль відновився, і вона почувається добре.

Вона посміхалася і щодня ходила на роботу по п'ять кілометрів туди-сюди. Вона все частіше масажувала голову.

? .

Ви не знайшли іншу роботу? Хейлі не могла не запитати батька і брата, дивлячись на суп, що варився з чорним хлібом.

,

Її батько розчаровано сказав: «Економіка перебуває в рецесії». Багато місць скорочуються. Навіть робота в порту є спорадичною. Я міг отримувати лише три солі та сім пенсів на тиждень.

. =

Хейлі зітхнула і поринула у звичну тишу. Однак вона сховала ліву руку, яка раптово сіпнулася.

= =

На другий день вона знову пішла на роботу пішки. Яскраво світило сонце, а вулиця ставала все жвавішою і жвавішою від пішоходів.

, .

Раптом у неї почалися судоми.

=

Вона впала на узбіччя, з рота вивергалася піна.

.

Вона подивилася в небо, і її погляд перетворився на туман. Вона бачила, як повз проходили люди, а інші наближалися. Вона побачила, як повз проїжджала карета з емблемою сім'ї Дьюївіль з білим голубом з розправленими крилами, ніби готова злетіти.

=

Вона з усіх сил намагалася відкрити рота, але не могла видати ні звуку.

, =

Отже, вона нічого не сказала, тиха, як завжди.

.

Але різниця цього разу полягала в тому, що вона була мертва.

91 -

Володар таємниць - Глава 91 - Розгадка

91

Глава 91 Розв'язання

=

Декорації почали спотворюватися, ставати ілюзорними і почали зникати.

=

Після того, як Кляйн покинув свій сонний стан, його зір адаптувався до темряви в кімнаті.

.

Він знав, що з одним фунтом і десятьма солі, а це тридцять солі на тиждень, Бенсону було нелегко утримувати сім'ю за мірками середньої сім'ї.

.

Він вважав, що більшість робітників заробляють двадцять солі на тиждень.

.

Якось він чув, як Мелісса зауважила, що на Нижній вулиці Айрон-Кросс-стріт п'ять, сім або навіть десять сімей тісняться в одній кімнаті.

=

Він також дізнався від Бенсона, що в результаті ситуації на Південному континенті економіка королівства останні кілька місяців перебувала в рецесії.

.

Він знав, що покоївка, маючи харчування та нічліг, може заробляти від трьох солі до шести пенсів до шести солі на тиждень.

. , ? .

Кляйн простягнув руку і вщипнув глабелу. Він довго мовчав, аж поки Дьюївіль не запитав: "Офіцере, ви нічого не скажете? Психіатри, до яких я зверталася, завжди розмовляли зі мною і ставили запитання в такій ситуації.

, .

Однак мушу сказати, що я почуваюся спокійно. Я ледь не заснула. Я ще не чув ні стогонів, ні криків.

?

Як вам це вдалося?

. , ? ?

Кляйн відкинувся на спинку крісла-гойдалки. Замість того, щоб дати відповідь, він лагідним тоном запитав: «, чи знаєте ви про отруєння свинцем?» Чи знаєте ви про шкоду свинцю?

. = — ?

Дьюївіль на кілька секунд замовк. Раніше я про це не знав, але знаю зараз. Ви хочете сказати мені, що моя психологічна хвороба походить від мого почуття провини – моєї провини перед свинцевими жінками та робітницями порцелянових заводів?

, — .

Не чекаючи відповіді Кляйна, він продовжував так само, як і завжди, — у своїй владній позиції під час переговорів.

. = =

Так, у минулому я відчував провину за це, але я компенсував це. На моїх свинцевих і фарфорових заводах робітники заробляють не менше, ніж інші робітники тієї ж галузі. У Баклунді свинцевим і порцеляновим робітникам платять не більше восьми солі на тиждень, але я плачу їм десять, іноді навіть більше.

,

Хех, багато людей критикують мене за те, що я розриваю ряди, оскільки їм важко набирати працівників. Якби не Закон про зерно, який зробив багатьох фермерів банкрутами, відправивши їх у міста, їм довелося б підвищити свою зарплату так само, як це зробив я.

, . =

Крім того, я також поінформував керівника заводів, щоб вони переконалися, що люди з постійними головними болями та нечітким зором повинні покинути зони, де вони піддаються впливу свинцю. Якщо їхня хвороба дійсно важка, то вони можуть навіть звернутися за допомогою до мого благодійного фонду.

.

Я вважаю, що зробив достатньо.

= =

Кляйн говорив без брижі емоцій у голосі,, часом ви не уявляєте, наскільки важлива зарплата для бідної людини. Проста втрата роботи на тиждень або два може призвести до незворотної втрати для сім'ї, втрати, яка спричинить величезне горе.

?

Він зробив паузу, перш ніж сказати: «Мені цікаво, чому б такій добрій людині, як ви, не встановити на ваших заводах обладнання, яке може захистити від отруєння пилом і свинцем?»

.

Дьюївіль подивився на стелю і жалібно засміявся.

. = ? .

Це зробило б мої витрати занадто високими, щоб я міг їх витримати. Я більше не зміг би конкурувати з іншими свинцевими та порцеляновими компаніями. Я більше не приділяю занадто багато уваги своєму прибутку в цих сферах мого бізнесу. Насправді, я навіть готовий розщедритися на гроші. Але який сенс зберігати бізнес, якщо я маю продовжувати це робити? Це може допомогти лише певній кількості робітників, а не стати стандартом у галузі чи вплинути на зміни на інших заводах.

Це просто призвело б до того, що я розщедрився б на гроші на підтримку робітників. Я чув, що деякі фабрики навіть таємно наймають рабів, щоб мінімізувати витрати.

= =

Кляйн схрестив руки і сказав після хвилини мовчання: «, корінь вашої психологічної хвороби походить від накопичення почуття провини, незважаючи на те, що ви вважаєте, що почуття провини з часом зникло і зникло». За звичайних обставин це не мало б жодних видимих ефектів, але було щось, що спровокувало вас і спричинило всі проблеми відразу.

? .

Щось, що мене спровокувало? Я не знаю про таке, —