Читати книгу - "Стів Джобс"

Серед винахідників значаться Джобс та Айв. У тій заявці містилися ескізи прямокутної електронної таблетки із заокругленими краями, яка виглядала точно так, як згодом iPad. Між ескізами був один, на якому чоловік буденно тримав пристрій лівою рукою, а правим указівним пальцем торкався екрану.

Оскільки комп’ютери Macintosh використовували мікросхеми Intel, Джобс спершу планував використовувати в iPad низьковольтні чипи Atom, які Intel саме розробляла. Пол Отелліні, генеральний директор компанії Intel, наполягав, щоби вони разом працювали над дизайном, і Джобс мав схильність йому довіряти. Його компанія виготовляла найшвидші процесори в світі. Але Intel звик виготовляти процесори для пристроїв, які під’єднувалися до стіни, а не для таких, які могли працювати на батарейках. Тоні Фейдел активно наполягав на тому, щоби використовувати апаратні платформи ARM, що було простіше й потребувало менше енергії. Apple давно вже була партнером ARM, і чипи з використанням їх апаратних платформ були в оригінальному iPhone. Фейдел заручився підтримкою інших інженерів і довів, що можливо протистояти Джобсові й таки настояти на своєму.

— Неправильно, неправильно, неправильно! — кричав Фейдел на одній зустрічі, коли Джобс напирав, що найкраще буде довіритися компанії Intel, щоби вона виготовила для них хорошу мобільну мікросхему. Фейдел навіть зняв свій робочий бейджик і поклав його на стіл, погрожуючи, що покине компанію.

Зрештою Джобс піддався.

— Я чую тебе, — сказав він. — Я не збираюся чинити всупереч волі моїх найкращих хлопців.

Насправді він ударився в іншу крайність. Apple погодилася використовувати апаратну платформу ARM, але також купила фірму з розробки мікропроцесорів у Пало-Альто. Фірма називалася P. A. Semi, і на ній уже працювало 150 людей; там була створена однокристалічна система, названа A4, яка для своєї основи використовувала апаратну платформу ARM й виготовлялася в Південній Кореї компанією Samsung. Джобс розповідав про це так:

Якщо говорити про найкращу швидкість, то Intel найкраща. Вони творять найшвидшу мікросхему, якщо вам байдуже до кількості енергії та ціни. Але вони будують лише процесор на одному чипі, тож потрібно багато інших частин. Наша A4 вміщає процесор і графіку, мобільну операційну систему й блок керування пам’яттю на одній мікросхемі. Ми намагалися допомогти Intel, але вони не дуже дослухаються до нас. Ми говорили їм протягом років, що їхня графіка — лайно. Кожного кварталу ми призначаємо зустріч для Пола Отелліні, мене і наших трьох головних хлопців. Спочатку ми робили прекрасні речі разом. Вони хотіли цей великий спільний проект, щоби виготовляти чипи для майбутніх iPhone. Є дві причини, чому ми не продовжили працювати з ними над цим. Перша — це те, що вони насправді повільні. Вони — як пароплав, не дуже гнучкі. Ми звикли розвиватися досить швидко. Друга — ми не хочемо навчити їх усього, що вони можуть узяти й продати нашим конкурентам.

За словами Отелліні, таки варто було би використовувати інтелівські мікросхеми для iPad. Проблема, сказав він, полягала в тому, що Apple та Intel не могли погодитися на ціні. Також вони не могли вирішити, хто контролюватиме дизайн. Це був ще один приклад Джобсового бажання, навіть вимоги контролювати кожен аспект продукту, починаючи від силікону й завершуючи плоттю.

Запуск, січень 2010 року

Звичайне збудження, яке Джобс умів начаклувати для представлення продукту, блякло в порівнянні з тим шаленством, яке намалювалося перед запуском iPad 27 січня 2010 року в Сан-Франциско. Часопис Economist на своїй обкладинці надрукував зображення Джобса в мантії та з ореолом; у руках він тримав те, що охрестили «Христовою таблеткою». Wall Street Journal написав про подію так само екзальтовано: «Останній раз, коли дощечка викликала стільки ж захоплення, був тоді, коли вона називалася скрижалями, а на ній були записані заповіді».

Начебто для того, щоби підкреслити історичність моменту запуску, Джобс запросив чимало колишніх працівників Apple з ранніх часів компанії. І що зворушувало навіть більше — у залі були Джеймс Ісон, який проводив операцію з трансплантації печінки Джобса рік тому, та Джефрі Нортон, який оперував його підшлункову залозу в 2004 році, разом із дружиною, сином і Моною Сімпсон.

Джобс, як завжди, провів майстерну роботу, вписавши новий пристрій у контекст, як він робив це для iPhone три роки тому. Цього разу на екрані з’явився iPhone і ноутбук зі знаком питання поміж ними.

— Питання в тому, чи є місце для чогось посередині між цими двома продуктами? — запитав він.

Це «щось» мало добре виконувати функцію перегляду веб-сторінок, електронної пошти, фото, відео, музики, ігор та електронних книжок. Він намалював кілок у серці концепту нетбука.

— Нетбуки не є кращими ні в чому! — сказав він. Запрошені гості та працівники засипали його оплесками. — Але в нас таки є щось краще. І ми назвали це iPad.

Щоби наголосити на придатності для буденного використання цього продукту, Джобс легкою ходою підійшов до зручного шкіряного крісла й журнального столика (враховуючи його смаки, то було крісло Ле Корбюзьє і столик Ееро Саарінена) й згріб собі на руки один iPad.

— Він значно інтимніший, ніж ноутбук, — запевнив Стів.

Він продовжував блукати Інтернетом — зайшов на веб-сайт New York Times, послав електронного листа Скотту Фаорсталу та Філу Шиллеру («Круто, ми насправді представляємо iPad»), погортав альбом зі світлинами, подивився на календар, приблизив Ейфелеву вежу на Google Maps, подивився декілька відеокліпів («Зоряний шлях» і піксарівський мультфільм «Вперед і вгору»), похвалився книжковою полицею iBook і ввімкнув пісню (Like a Rolling Stone (Неначе перекотиполе) у виконанні Боба Ділана).

— Хіба це не дивовижно? — запитав він.

На завершальному слайді Джобс підкреслив один із лейтмотивів свого життя, який він утілив у iPad: знак, що показує перетин двох вулиць — Технологічної та Гуманітарних наук.

— Причина, з якої Apple може створювати такі продукти, як iPad, полягає в тому, що ми завжди намагалися бути на схрещенні технології та гуманітарних наук, — підсумував він. iPad був цифровою реінкарнацією Whole Earth Catalog — місця, де творчість перетиналася з приладдям, потрібним для життя.

На цей раз першою реакцією публіки не було загальне наспівування приспіву «Алілуя». iPad ще не був доступним (його почнуть продавати аж у квітні), і деякі люди, котрі спостерігали за демонстрацією Джобса, не були до кінця впевнені, що то за звір був такий. Такий собі iPhone на стероїдах, чи що?

«Мене так не розчаровували з того часу, як Снукі закрутила інтрижку з Ситуацією», — написав Деніел Льоне у News Week (який підробляв у ролі «Фальшивого