Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

і бийте киями до смерті!

Матінка Цзя так розбушувалася, що ладна була перевернули все догори дном.

І раптом серед цієї метушні звідкись іздалеку долинули ледве помітні удари в дерев’яну рибу[237] й почувся голос:

— Слава всемогутньому бодхисатві, що рятує від відплати й звільняє від мирських пут! Якщо кого-небудь спіткало нещастя, якщо немає спокою в домі, якщо хтось одержимий нечистою силою, якщо комусь загрожує небезпека — кличте нас, і ми зцілимо його!

Матінка Цзя й пані Ван негайно наказали служникам бігти на вулицю й дізнатися, хто там. Виявилося, що це буддійський чернець із коростою на голові й кульгавий даос.

Ось який вигляд мав буддійський чернець:

Сливовий ніс. Брови — ниток волосяних ліс. З віч каміння коштовного блиск, Сяйва в нім зоряний зміст. Ряса порвана. Ветхе взуття. А в ходи ні слідів, ні кінця! ...Весь в пилюці, до того ж чиряк... Отака-от парсуна ченця!

Ось яким був даоський чернець:

Одна нога його підійме, а інша опускає вниз, Він з голови до ніг забрьоха, уїлись в тіло бруд і слиз. Коли б, зустрівшись, ви спитали: «Де рідний дім? Де отчий край?» «Від Жо ріки на захід, — скаже, — там гори є такі — Пенлай».

Цзя Чжен звелів запросити ченців і передовсім дізнався, в яких горах вони займалися самовдосконаленням.

— Вам це знати ні до чого, поважний пане, — відповів буддійський чернець. — Дійшло до нас, що у вашому палаці є стражденні, і ми прийшли їм допомогти.

— У нас двоє потребують допомоги, — мовив Цзя Чжен. — Не знаю тільки, яким чудодійним способом можна їх зцілити.

— І ви запитуєте про це в нас? — втрутився в розмову даос. — Адже ви володієте найрідкіснішою коштовністю, вона може вилікувати будь-яку недугу!

— Так, мій син народився з яшмою в роті, — підтвердив Цзя Чжен, схвильований словами даоса, — на ній написано, що вона охороняє від зла й виганяє нечисту силу. Але мені жодного разу ще не довелося випробувати її чудодійні властивості!

— Це тому, що в ній криється щось невідоме вам, поважний пане, — пояснив буддійський чернець. — Колись «баоюй» мала чудесні властивості, але ув’язнений у ній дух нині втратив свою чарівну силу — пристрасть до музики й жінок, прагнення слави й багатства, а також інші мирські пристрасті, немов павутиною, обплутали її власника. Дайте мені цю коштовність, я прочитаю над нею заклинання, і вона відновить свої колишні властивості.

Цзя Чжен зняв із шиї Баоюя яшму й передав ченцям. Буддійський чернець зважив яшму на долоні й важко зітхнув:

— Ось уже тринадцять років, як розсталися ми з тобою біля підніжжя хребта Цінген! Хоч і швидкоплинний час у світі людському, але твої земні узи ще не обірвані! Що ж поробиш, що ж поробиш! Яким щасливим ти був колись!

Тебе тоді не зв’язувало Небо, і не скорявся ти узді земній, Ні радощі земні, ані печалі ще не гнітили світ душевний твій. Відколи ти, раніш бездушний камінь, одушевившись, схожим став на всіх, Тут,