Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Точка,

лінія,

трикутник

Але монада також дає змогу генерувати букви алфавіту, і це питання Дж. Ді детально розкриває у вступному листі-присвяті, де звертається до «граматиків» для того, аби вони визнали, що в його праці буде обґрунтовано «причини певної форми літер, їх місце і положення в алфавітному порядку, їхні численні зв’язки, нумерологічні значення й багато іншого (що необхідно враховувати в основному алфавіті трьох мов)». Спогад про три мови природним чином приводить нас до Постеля (який мав стосунки з Ді) в той самий Колеж трьох мов, до якого його запросили.

У De originibus 1553 р. Постель — на доказ первозданності івриту — нагадує, що кожна «демонстрація» світу походить від точки, лінії та трикутника, і не тільки букви, а й самі звуки можуть бути зведені до геометричних фігур; і в De foenicum litteris він підтримує майже сучасний підхід до зв’язку між ученням лінгвістики та винаходом алфавіту.

Дж. Ді, здається, доводить цю тему до крайності. Також у вступному листі він заявляє, що перші містичні листи євреїв, греків та римлян, створені одним Богом, були передані смертним для того, аби вони могли генеруватися точками, прямими та колами, розташованими відповідно до мистецтва, яке визначається як «реальна кабала».

Магічні імена

Світ

як комбінація

літер

Наразі приєднуйтесь до (а) магічного переконання, що маніпулюючи певними об’єктами та проголошуючи певні імена, можна впливати на порядок всесвіту,

(б) до ідеї, що іврит є неперевершеною мовою, і (в) кабалістичного принципу, згідно з яким сам світ є результатом поєднання букв, і таким чином ми маємо різні аспекти ритуальної магії, де вимовляння магічних імен стає необхідністю.

Агріппа стверджує, що вимовляння окремих імен потрібне в магічних діях, оскільки сила або природна доброчесність речей передається насамперед від об’єктів до почуттів, від почуттів до уяви, від неї до розуму, а отже, виражається голосом та словами. Звісно, він вважає єврейську писемність найсвятішою, з огляду на її божественне походження та ідеальну відповідність, яку вона встановлює між літерами, речами і цифрами.

Ідея івриту як мови, наділеної «силою», з’явилася в кабалістичній традиції, згідно з якою первісний іврит був єдиною мовою, зрозумілою для небесних сил. Відтак, іврит був мовою, яка не тільки «говорила», а й «робила», урухомлювала надприродні сили.

Вимова

божественних і диявольських

імен

Агріппа в частині своєї праці De occulta philosophia, присвяченій церемоніальній магії, приділяє особливу увагу вимовлянню божественних і диявольських імен, зважаючи на той принцип, що, хоча всі демони або інтелігенція розмовляють мовою нації, до якої належать, вони, як і раніше, використовують лише іврит під час спілкування з тими, хто розуміє цю рідну мову. Якщо правильно вимовляти природні імена духів, ті можуть підкорятися нашій волі.

Але якщо ця мова використовуватиметься як діюча сила, а не як засіб спілкування, її навіть не потрібно знати. Агріппа прямо говорить, що ці імена, хоч і мають невідомий звук та значення, характеризуються більшою силою в магічних працях, ніж імена, які ми розуміємо, тому що, з огляду на те, що ми вражені їх загадкою, ми вимовляємо їх з благоговінням, тоді як надприродні сили чудово їх розуміють.

На цьому етапі така мова вже не повинна бути справжнім івритом; просто має бути схожою на нього. Таким чином, світ ренесансної магії, чи та темна або світла, наповнений нечітко семітськими звуками, такими як певні імена ангелів, які Піко дав культурі Відродження, нерідко вже неабияк понівеченими як латинською транслітерацією, так і невпевненим мистецтвом західних друкарів: Хашмалім, Араліс, Фесфраїм. Праця Агріппи рясніє псевдоівритськими алфавітами, де загадкові конфігурації іноді виникають зі свого роду графічної абстракції та мають оригінальний єврейський зміст, і так з’являються магічні фігури, талісмани й амулети, що містять (єврейські) вірші з Біблії, які можна носити, аби викликати прихильність добрих духів чи жахати злих.

З магічних практик Джона Ді у нас є робота, опублікована тільки в 1659 р., «Правдивий і правильний зв’язок того, що минуло багато років між доктором Джоном Ді... і деякими духами» (A True and Faithful Relation Of What Passed For Many Yeаrs Between Dr. John Dee... And Some Spirits). Невідомо, якою мірою це праця Джона Ді або Меріка Казобона, але вона розкриває специфіку того часу: Дж. Ді з’являється там, викликаючи сумнівних небесних ангелів такими закликами, як: «Зізоп, Зчіс, Есіаш, Од, Іаод».

Секретні та магічні мови

Особливе поєднання кабалістики та неолуллізму характерне для досліджень секретних писань або стенографії.

Іоанн

Тріттенгаймський

Початківцем цього плідного напряму, який робить неоціненний внесок у період між гуманізмом та добою бароко, є плідний та ерудований Іоанн Тріттенгаймський (Йоганес Трісемус, 1462—1516), абат у Шпонгаймі. З його робіт тільки в 1518 р. була опублікована найбільш «технічна» праця «Поліграфія» (Polygraphia), тоді як найяскравіші з них були надруковані тільки в XVII ст., хоча рукописи, помилкові або оригінальні, також поширюються в XVI ст. Делла Порта (1535—1615) на лекціях нерідко згадує Трісемуса, а саме його працю De furtivis litterarum notis (1563 р.), версії якої з’являтимуться й у наступних століттях. Іоанн Тріттенгаймський пропонує шифри для використання в політичних і військових комунікаціях, і одна з форм застосування цих шифрів передбачає лулліанські колеса (пишучи один алфавіт на зовнішньому боці колеса та інший — на внутрішньому, після обертання останнього можна отримати відповідність між буквами повідомлення «у відкритому вигляді» та тими, які мають бути замінені повідомленням у шифрі). Але Іоанн Тріттенгаймський, певно, для того, щоб надати гідність цим діям, рекомендує, аби перед спробою розшифрування були викликані