Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

Стеганографія

Якщо в перших двох книгах «Стеганографії» (Steganografia) (1606 р.) кабалістичні посилання можна розуміти як суто метафоричні, то в третій книзі, безумовно, описані магічні ритуали, в яких ангели викликаються через створення воскових образів, до яких необхідно звертатись із закликом або слід написати своє ім’я на лобі чорнилом, змішаними із соком троянд. Цілком можливо, що Іоанн Тріттенгаймський знає як лулліанські колеса, так і окремі анаграматичні й комбінаторні техніки кабалістичного походження, і, мабуть, практикує церемоніальну магію.

Однак, якщо він не вдається до цих джерел, це роблять попередні стеганографи. У «Трактаті про шифри, або Таємні способи письма» (Traité des chiffres) Блеза де Віженера з 1587 р. явно розглядаються лулліанські теми, що поєднуються з кабалістичними настановами.

«Море

нескінченних

шифрів»

Як це трапляється з багатьма, більше, ніж можливістю шифрування повідомлень, Віженер зачарований саме комбінаторним вертіго, що створюється цією технікою, він створює таблиці, де встановлює, наприклад, 400 дуплетів, які походять від комбінації з 20 літер алфавіту, та, отже, переходячи в комбінації для триплетів, він захоплюється «морем нескінченних шифрів, таких як архіпелаг, всіяний островами [...] найнерозривнішим обманом з усіх лабіринтів Криту та Єгипту». Той факт, що ці комбінаторні таблиці супроводжуються списками загадкових алфавітів, як винайдених, так і взятих із близькосхідних мов, і що все представлено в дусі втаємниченості, сприятиме збереженню відносин між магією, кабалістикою, луллізмом і таємними писаннями.

Див. також: Магія та герметичні науки, с. 389;

Джордано Бруно, с. 410;

Алхімія і хімія, с. 474

Бернардіно Телезіо

Елізабетта Скаппароне

Праці Бернардіно Телезіо є аж ніяк не другорядною віхою у бурхливому та складному періоді філософської думки, хоч і далекі від багатства, складності та напруженості, якими було просотані філософські твори Бруно та Кампанелли. Головним у його особливостях як мислителя, є намагання створити прообраз «фізики світу», який був би альтернативою арістотелівській концепції, ґрунтуючись на беззастережній провідній ролі натуралізму як ідеї, що керує знаннями та всіма формами пізнання.

Життя та праці

De natura iuxta

propria principia

Він народився в Козенці в 1509 р. у шляхетній родині, здобув добру класичну освіту під проводом дядька Антоніо, гуманіста та поета, разом з яким молодий Бернардіно мандрував, починаючи з 1517 р., зокрема до Мілана, Рима (де мав нагоду встановити зв’язок та налагодити стосунки з представниками духівництва й самої папської курії) і Венецію. Після, ймовірно, навчання у падуанському університеті та періоду усамітнених медитацій у монастирі бенедиктинців на плато Сіла, одружився з Діаною Серсале. У 1563 р. приїздить до Брешії, аби зустрітись із авторитетним паном Вінченцо Маджі, професором у Падуї та Феррарі, аби той висловив свою думку про філософські твори Бернардіно, які чоловік вже почав оприлюднювати. Надихнувшись схвальним відгуком, вже в 1565 р. видає в Римі в Антоніо Бладо двотомник De natura iuxta propria principia («Про природу речей згідно з її власними початками»).

Після тривалого проживання в Римі, Телезіо повертається до Козенци, хоча зберігає міцний зв’язок з містом Неаполь, зокрема з домом Ферранте Карафи, де на нього неодмінно чекають гостинність та захист. І саме в Неаполі, у 1570 р., світ побачило друге видання De natura, знову-таки у двох томах, утім, із безліччю виправлень та перероблень та з трохи зміненою назвою: De rerum natura iuxta propria principia. Водночас у того самого видавця в Неаполі Джузеппе Каккі Телезіо видає ще три невеликих брошури: De colorum generatione, De mari, De his quae in aëre fiunt et de terraemotibus.

У 1586 р., також у Неаполі, надруковано останню (остаточну) версію перероб­леної De rerum natura («Природа») в дев’яти томах. Протягом цих років Телезіо складає чи по-новому впорядковує різноманітні брошури з фізики, медико-філософські твори, де він часто сперечається з думками Арістотеля в Meteorologica й грецьким філософом та лікарем Галеном. По його смерті, що спіткала в Козенці в 1588 р., дев’ять з них надрукує учень Бернардіно, Антоніо Персіо, під назвою Varii de rebus naturalibus libelli (Венеція, 1590).

De rerum natura

У 1596 р. De rerum natura та брошури Quod animal universum ab unica animae substantia gubernatur та De somno (обидві входять до антології 1590 р.) внесуть, хоч і зазначаючи пом’якшувальні обставини donec expurgentur («поки не очищено»), до Індексу заборонених книг, складеного Клементом VIII. Однак expurgatio невдовзі вилучать з цензурного пояснення, як і impossibilis, а відтак, засудження із застереженнями перетворилось на цілковиту заборону, що різко припинила, як, утім, траплялося з численними тогочасними заборонами, культурний диспут, що аж ніяк не можна було назвати другорядним чи неістотним.

Сили та принципи світу природи

Доробок Телезіо є складним та хитросплетеним.