Читати книгу - "Улісс"

СИНЬЙОР МАФФЕЇ (зі злостивою посмішкою): Леді і джентльмени, і мій учений хорте, саме я спромігся приборкати Аякса, грізного мустанга пампасів за допомогою мого патентованого сідла з гостряками для м’ясоїдів. Шмагати під животом канчуком з вузлами. А коли подушиш на блоку за горло, це зробить згідливим самого впертого лева, навіть Leo ferox[324], лівійського людожера. Розпечений до червоного лом і особливі мастила, які втирають у обпечене місце, створили Фріца Амстердамського, гієну, що мислить. (Дивиться на Блума пекучим поглядом.) Я володію індійським секретом. Його дія залежить від поєднання блиску моїх очей з полиском діамантів на моїх грудях. (Із чарівною посмішкою.) А тепер дозвольте відрекомендувати вам мадмуазель Рубі, окрасу арени.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Дайте прізвище та адресу.

БЛУМ: От забув. А, згадав! (Скидає свій високий капелюх, кланяється.) Доктор Блум, Леопольд, дантист{747}. Ви, звичайно ж, чули про пашу фон Блюма. Мільйони червінців. Доннерветтер! Володіє половиною Авустрії. І Єгипту. Двоюрідний брат.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Доказ.

З-за шкіряного обідця Блумового капелюха випадає картка.

БЛУМ (у червоній фесці, у повній формі кадія з широким зеленим чересом, з підробним орденом Почесного леґіону, спішно піднімає і подає картку): Дозвольте. Я член клубу Молодих Офіцерів Армії і Флоту. Мої повірені: фірма Джон Генрі Ментон, Бечелорз-вок, 27.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ (читає): Генрі Квіт. Без певного місця проживання. Волоццюга, заважає роботі вуличного руху.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Алібі. Вас попереджено.

БЛУМ (із нагрудної кишеньки витягає зім’яту жовту квітку): Квіт — квітка. Оце і є та квітка, про яку була мова. Мені дав її один чоловік, я не знаю його прізвища. (Переконливим тоном.) Ви ж знаєте цей давній жарт про троянду Кастилії. Блум. Змінене прізвище. Віраг. (Довірливо й конфіденційно він стишує голос.) Розумієте, сержанте, ми заручені. Тож маємо до діла ще з жінкою. Треба враховувати сердечні прихильності. (Грайливо штовхає плечем другого дозорця.) Та нам, морякам, до цього не звикати. Честь нашого мундира зобов’язує. (Серйозним тоном до першого.) Хоча інколи буває і Ватерлоо. Зайдіть до мене якось увечері, у мене є пляшечка старого бурґундського. (До другого дозорця жваво.) Я вас познайомлю, інспекторе. Вона дівчина моторна. Раз, два та й уже.

Виникає темне, позначене ртуттю обличчя, за ним жіноча постать під вуаллю.

ТЕМНА РТУТЬ: Його шукають у Замку. Його вигнали з ганьбою з армії.

МАРТА (під густою вуаллю, ясночервона стрічка навкруг шиї, в руці номер «Айриш таймс», показує на нього з докором): Генрі! Леопольде! Леопольде! Ліонелю, моя утрато. Поверни моє добре ймення.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ (суворо): Гайда в дільницю.

БЛУМ (злякано задкує, надягає капелюх, прикладає праву руку до серця, тримаючи лікоть під прямим кутом, подає знак масона другого ступеня). Ні-ні, вельмишановний майстре, це шалава. Сплутали з кимсь іншим. Ліонська пошта{748}. Лезюрк і Дюбоск. Ви, певно, пам’ятаєте справу про братовбивство Чайльдса. Ми ж бо медики. Його зарубали на смерть сокирою. Мене обвинуватили помилково. Краще хай уникне кари один винуватець, аніж постраждають дев’яносто дев’ять невинних.

МАРТА (хлипає під вуаллю): Обіцяв же, а тепер відмовляється. Моє справжнє ім’я Пеґґі Ґріффін. Писав мені, що дуже нещасний, бідолаха. Я поскаржуся на тебе, безсовісний баламуте, моєму братові, він грає захисником у команді «Бектайв».

БЛУМ (прикриває рот рукою): Жінка п’яна. Перебрала алкоголю. (Нерозбірливо бурмоче Єфраїмівський пароль.) Шитброліт.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ (зі сльозами на очах до Блума): Вам має стати за себе дуже соромно.

БЛУМ: Панове присяжні засідателі, дозвольте мені внести ясність. Тут на мене верзуть усяку нісенітницю, а я, законослухняний громадянин, потерпаю. Зробили з мене цапа-відбувайла. Я поважний одружений чоловік. Живу на Екклз-стрит із незаплямованою репутацією. Моя дружина це дочка заслуженого воєначальника, відважного джентльмена, людини чести, генерал-майора Брайєна Твіді, одного з тих британських командирів, які отримують для Британії перемоги на полі бою. Став генерал-майором за геройську оборону Роркс Дрифту{749}.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Полк.

БЛУМ (звертається до ґалереї): Королівські дублінські стрільці, що прославилися своєю хоробрістю в усьому світі, вони сіль землі, любі мої. Здається мені, я бачу серед вас декого з моїх давніх товаришів по зброї. К. Д. С. Разом із нашою столичною поліцією, що охороняє наш спокій, найхоробрішими нашими хлопцями, які служать нашому монарху.

ГОЛОС: Зрадник! Слава бурам! Хто шельмував Джо Чемберлена?

БЛУМ (кладе руку на плече першого дозорця): Мій старий татусь теж був мировим суддею. Я такий самий непохитний британець, як і ви, сер. Я воював під нашими прапорами за короля і державу під час чудернацької війни під командуванням генерала Гофа, що у парку, був поранений при Спайон Копі та при Блумфонтейні{750}, моє прізвище неодноразово згадувалося в реляціях. Я робив усе, що може зробити кожна біла людина. (З почуттям здійсненого обоє 'язку.) Джим Бладсо. Пароплав стоятиме, торкаючись носом берега.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Професія або діло.

БЛУМ: Займаюсь я здебільшого ділами літературними. Я автор літературних текстів, тобто журналіст. Зараз ми якраз готуємося видати збірку популярних оповідань. Ідея такого видання нова, подав її я. Я пов’язаний із британською та ірландською пресою. Якщо ви зателефонуєте…

З'являється Майлс Кроуфорд, підходить рвучкою ходою з гусячим пером у зубах. Його пурпуровий дзьоб спалахує у затінку його солом'яного бриля. В одній руці у нього в’язка солодкої іспанської цибулі, а друга притискає до вуха телефонну слухавку.

МАЙЛС КРОУФОРД (мочки його вух звисають, як сережки у півня): Алло, сімдесят сім вісімдесят чотири. Алло. Це додаток до газети «Фрімен»: «Оглядач дублінських пісуарів та тижневий сракопідтирач». Паралізуємо Європу. А ви хто? Поліція? Питаєте, хто пише? Хто-хто? Блум?

Містер Філіп Бофуа-Гарновір стоїть перед присяжними, дає свідчення в чепурній візитці, кутик носовика визирає з зовнішньої кишеньки, у ретельно випрасуваних бузкових штанях і лакованих черевиках. В