Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

«Та про що він?» – Флора знемагала від бажання вихопити інфопанель, і лише невдоволення Рокса утримувало її від поспішних дій.

– Де саме? – скривився Ален. – Ми співали дитячу пісеньку про веселу птаорі й танцювали танець маленьких лайсів на національному онлайн-конкурсі талантів, брали участь у семи чи восьми інтелектуальних вікторинах і підкорювали міжгалактичний конкурс караоке.

– Скрізь.

Ален здригнувся і відповів стогоном.

– А чого ви чекали? – Перс співчутливо ляснув його по спині. – Рокси – це сила хоч на фінансовій біржі, хоч у конкурсі талантів. Ваша пара здобула перше місце з величезним відривом від інших учасників. Адже ви оголосили, що робите це в подарунок маленькому братові, якому раніше майже не приділяли уваги і який обожнює такі шоу. Не дивно, що молоді сентиментальні матусі голосували за вас.

– Матусі?! – вигукнув Рокс. – Це серйозний конкурс! Люди танго танцювали. Оперу співали! Там сиділи судді зі світовим ім’ям!

– Отже, вони оцінили вашу сміливість, креативність і прізвище, – посміхнувся Перс. – Дивіться на все позитивніше. Виступ переможців цілий рік крутитимуть на головних каналах. Це ж чудова реклама для «РоксГруп».

– Реклама?! На рік?! Та ви знущаєтеся?!

– Просто не думайте про це, пане Рокс. Правда в тому, що я захоплююсь вами. Ви діяли як герой.

– Я ідіот! – сердито оголосив Ален. – Віскі – зло, а асіани – монстри з хворою фантазією!

– Дякую, що врятували Жасмин життя.

– А це вже не ваша турбота. – Рокс відвернувся. – Але передайте їй, що я не серджусь і не засмучений. Всі ми чимось жертвуємо заради вищої мети… Касіал щасливий, а до сумнівної слави мені не звикати. Нехай Жас припиняє ці ігри у хованки. День не безрозмірний, час починати свято!