Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Ми з драконом ще трохи поніжилися в ліжку розмовляючи про життя, справи, розповідали різні жарти, кумедні історії з життя. За цими не вимушеними розмовами ми розслабилися від напруженої розмови з самого ранку, навіть дракон на диво швидко заспокоївся. Як тільки ми вирішили проблему з темою про довіру і коли дракон нарешті виговорив мені все що його гризло, стосовно його минулого. 

Скажімо так, після того, як він вилив мені всю душу і я його вислухала, він одразу ж, засяяв ясним сонечком! Схоже ситуація з невдалим пошуком своєї істини, дракона дуже пригнічувало, що раніше як тільки заходила розмова про його минуле, Нокс одразу нервував і намагався якомога швидше перейти до іншої теми. Але слава “Драконячій праматері!” Як говорить Ноксор, все вирішилося!

Біля вхідних дверей пролунав стукіт, а потім за ним послідував скрип відчинених дверей.

– Пані Маргарито, ви вже прокинулися? – за дверей спальні чується голос Ненсі яка метушиться в невеличкій залі моїх покоїв.

– Так! – відповіла їй – Я скоро вже буду вставати.

До дверей спальні наближаються легкі кроки і у дверному проході з'являється Ненсі, яка одразу застигає коли помічає мене з драконом в одному ліжку.

– Ой – розгублено вигукує – я вам завадила? 

– Ні, ми вже встаємо – відповів спокійно Ноксор.

– Тоді добре, я лише прийшла сказати що сніданок вже готовий! – одразу збадьорилася вона – Ви будете снідати тут, чи в їдальні?

Я трохи подумала над цим, згадавши ще про деякі справи які нам варто обговорити з драконом. Чи не краще було поснідати тут? Але і Ненсі докладати зайвого клопоту не хотілося, щоб вона знову туди сюди бігала.

– Ми будемо снідати в їдальні – натомість знову вимови замість мене Ноксор все за мене вирішивши.

– От і добре! Тоді піду накривати на стіл! – і Ненсі побігла з моїх покоїв.

– Ну що? Вставаймо! Нам ще переодягнутися треба, ато увесь сніданок пролежимо. – я чмокнула Нокса в щоку і швидко зіскочила з ліжка, побігла до ванної.

Швидко прийняла ванну, привела до ладу волосся і побігла до гардеробної. Вибрала блакитну сукню з відкритими плечима, вона була розшита прозоро-срібними нитками на блакитній тканині, ці візерунки мали форму зірок які повільно сповзали до подолу сукні, яка в кінці плавно переходила в темний синій колір. Це було схоже на день який плавно переходив до ночі з тисячею сяючих зірок!

Я одягнула її ставши перед великим дзеркалом у весь зріст, почала зашнуровувати заду сукню. Помічаю у відображені Ноксора який стояв в проході до гардеробної. Він закінчив застібати ґудзики на пом’ятій сорочці, і почав повільно й обережно поправляти манжети, стежачи за мною золотим-бурштином замість очей.

– Допомогти? – звернувся до мене, не зводячи своїх очей з мене і своєї мітки в мене на спині.

– Якщо тобі не складно – прийняла я його допомогу, спостерігаючи у відображені як дракон йде до мене хижими кроками, вигинаючи кутики губ в бешкетній усмішці. Підійшовши до мене ближче, він поглянув на мене через відображення в дзеркалі, промовив:

– Мені ніколи не складно зашнурувати сукню своїй дружині, як і зняти ж цю шнурівку – Ноксор ковзнув пальцями мені по оголеній шкірі спини, спостерігаючи за моєю реакцією в дзеркалі на яку довго чекати не довелося.

– В тебе розширилися зіниці, моя люба, – прошепотів мені над вухом обдаючи гарячим повітрям мою шкіру, по якій одразу побігли мурашки – а ще... – зробив коротку паузу в інтризі – я відчуваю як тобі подобаються мої дотики, я чую як змінюється твій запах Хмаринко і він стає щоразу солодший – шепотів низьким голосом від якого йшли приємні брижі.

Шкода що я не можу відчувати його стан через мітку, а мені б дуже хотілося цього! Відчувати те, що й він відчуває в мені. Його емоції, легкі зміни в почуттях невидимі оку, а лише чуттям! Як же я сильно цього бажала! Щоб просто відчувати Ноксора не тільки фізично, чи морально відчувати його присутність, а й чимось глибшим за це. Чимось підсвідомим, нарівні власної суті і душі!

На моїй талії сукня затягувалася сильніше, а Ноксові пальці навмисно зачіпали мою оголену шкіру, поки він зав’язував шнурівку. А я розглядала у віддзеркаленні його зосереджене і розслаблене обличчя водночас.

Я уважно розглядала вигини його обличчя наче бачила його вперше, проводила поглядом по різких рисах які деколи ставали грубшими додаючи контрасту в його зовнішності. Обережний прямий ніс, великі пухкі губи які вміли вигинатися в дивовижній напівусмішці, темна засмагла шкіра що доходила ледве не до бронзового відтінку. 

Підводжу погляд вище і дивлюся на його чорне волосся і помічаю одну маленьку деталь і, це його відблиск на світлі! Він був фіолетово-синій! Такий самий відблиск я помітила коли Ноксор був в драконячому вигляді! Його луска переливалася під світлом місяця в таких же фіолетово-синіх відтінках!

– І на що ж, ти так, уважно дивишся? – запитує вкрадливо голосом, обіймаючи мене заду, потершись мені своєю вже поголеною щокою об мою і уважно дивився мені в очі на відображенні дзеркала.

– На твоє волосся – зізналася, дракон усміхнувся одним кутиком губ.

– І що ж, тебе так, в ньому здивувало, що так тебе зацікавило? Адже поки ти мене так безсоромно розглядала, я помітив що на волоссі ти затрималася найдовше.

Що?! Так цей лускатий теж стежив за мною! І як я цього не помітила?! Так, ще й либиться ще ширше!

– Невже думала, що тільки ти можеш, так безсоромно когось розглядати? Та ще й, так відкрито не ховаючи свого інтересу. Не очікував що в мене така бешкетна Хмаринка.

Мої щоки запалали червоним від вкладеного сенсу в його словах! Це він що, мене тільки що хтивою назвав?! Сам не гірше!

– І нічого я таке не думала поки дивилася! – обурливо випалила.

– А ти ще, й про щось думала в цей момент, моя Хмаринко? – хитро посміхнувся – Можеш поділитися своїми думками, крихітко? Мені дуже цікаво їх почути.

– І нічого я такого непристойного не думала! Я лише роздивлялася колір твого волосся.