Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » До зустрічі ніколи, Меланія Арт 📚 - Українською

Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "До зустрічі ніколи" автора Меланія Арт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 83
Перейти на сторінку:

– Ні, забирай її звідси. Я погодився працювати з Хоменко, але дивитися на неї весь день – це вже перебір.

Це, мабуть, чи не вперше, коли у нас з Гордичем сходиться думка. Шкода було відмовлятися від такої краси, але краще так, ніж “милуватися” демоном більше, ніж того потребує тендер. Але в голос, звісно, я цього не сказала. Все моє єство не дало мені ось так просто погодитися з демоном.

– Власе, у нас немає іншого варіанту, який відповідав би потребам Вероніки, – тоном дипломата промовив Андрійович. – Ви ж дорослі люди. Невже не зможете ужитися на одній території?

– Ні! – одночасно вигукнули ми з Гордичем.

– Вашу злагодженість у правильне річище, то ви світ підкорили б... – пробурмотіла Рита, а ми з демоном одночасно скривилися.

– Коротше, Ніка залишається тут. Не хочете дивитися один на одного, придбайте жалюзі, чи щось інше вигадайте. Все! Це більше не обговорюється. Працюйте, а то розвели тут дитячий садок. Хочу – не хочу, – прогримів голос боса, а потім він взяв за руку Риту і вивів її геть з кабінету. 

І знову ми з Гордичем залишились наодинці.

– Не сильно обживайся, Хоменко. Ти тут надовго не залишишся, – прошипів він мені. 

– Тебе забула спитати, – відповіла йому, а потім демонстративно розвернулася і відійшла до вікна.

Вже в наступний момент я почула, що гупнули двері, а отже, демон правильно зрозумів натяк і пішов геть з мого кабінету.

Я розвернулася, щоб точно в цьому переконатися, а потім – ще раз з посмішкою обдивилася нове місце роботи. Так, з сусідом, слабо кажучи, не пощастило, але все інше – мені реально подобалося. Багато білого кольору, стильні меблі, новенька техніка.

І-де-аль-но! 

Потім все ж вирішила випробувати своє керівницьке крісло. Сіла і обімліла від того, наскільки приємно воно обіймає все тіло. Не втрималася і розкрутилася на ньому, а коли повернулася в вихідне положення – знову зіштовхнулася поглядом з Гордичем, який зараз стояв і просто насміхався з моєї поведінки.

Треба терміново щось вигадати з цією стінкою!

***

Якщо не брати до уваги Гордича, то мій перший день у Фієрі пройшов досить непогано. Після обіду я займалася тим, що знайомилася з новими колегами, а також більш детально вивчала документи по тендеру, які передав мені помічник Андрія. Демон десь зник, тож більше я його не бачила, дякувати Богу.

А ввечері мене чекала зустріч з друзями. Ми вирішили ось так зібратися посеред тижня, адже всім хотілося почути наші з Солею враження від нового місця роботи. Ми – це Соля з Максом, їх друзі Божена та Олег (брат з сестрою), а також до нас приєднався мій Рус. До речі, ми вже не вперше збираємося таким складом, тож я потрохи починаю звикати до нашої шумної компанії.

– Ну, і як все пройшло? – спитав Руслан, коли ми зробили замовлення.

– Супер, – першою вигукнула Соля, яка справді була під враженням від Фієрі і переймалася, що її можуть не взяти назад після декрету. – Там такий офіс гарнющий, вам не передати просто. Нам виділили місце в зеленій залі, де дуже багато всяких рослин. Та й працівники дуже привітні всі. Коротше, я в захваті!

Друзі пораділи за Солю, а потім різко повернули свої голови у мою сторону.

– Ну? – спитала Божена.

Божена, до речі, не так давно повернулася з Польщі, де жила та навчалася останні чотири роки. Вона – краща подруга Солі, що дивно, адже вони дуже різні за характерами. Якщо Соля такий маленький промінчик сонця, то Божена – блискавка посеред бурі. Ніколи не вгадаєш, куди вона вдарить. Загалом вона мені подобається, але я не знаю, чи зможемо ми з нею стати такими ж близькими, як з Соломією. 

– Мені теж все сподобалося. Офіс дійсно неймовірний, та й люди хороші, – але тут згадала про Гордича, тому скривилася і доповнила. – Ну, майже всі.

– Так-так-так, а це вже цікаво, – не приховалася моя реакція від Руса, який з присутніх, мабуть, знав мене найкраще. – Майже всі? Нашій Нікусі хтось не сподобався? Це щось новеньке.

В цей момент нервово закашлялася Соля. Очевидно, теж нарешті згадала про демона.

– Ооо, я так розумію, зараз нас чекає цікава розповідь, – з посмішкою промовив Макс, простягаючи нареченій келих з водою.

– Та ні, – поспішила йому відповісти. – Насправді все нормально, просто в компанії працює людина, яку я не очікувала коли-небудь зустріти, от і все.

– А конкретніше? – допитувався Рус.

– Гордич, – відповіла йому більш-менш спокійно, але сама не стрималася і стиснула кулаки під столом. Ось так завжди і відбувається, варто мені його тільки згадати.

– Гордий?! Серйозно? Властислав Романович тепер твій колега?! – шоковано зреагував друг. – Слухай, Солю, а офіс взагалі ще цілий?

– Поки ще так, – з нервовою посмішкою відповіла йому Соломія. – Правда, не знаю, чи надовго.

– Гордич? Це хто такий? Може й нам поясните? – не стрималася Божена.

– Ох, Білосніжко, там така історія, що на цілу книгу потягне, а то й не на одну, – замість мене почав відповідати Руслан. – Це наш колишній викладач. Вірите чи ні, але вони з Нікою кожного разу на парах мало не билися. В них настільки були напружені стосунки, що всі просто слідкували за ними, ніби за серіалом. Така ненависть повинна була закінчитися або в ліжку, або вбивством, реально.

1 ... 16 17 18 ... 83
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До зустрічі ніколи, Меланія Арт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"