Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa)"

Розділ одинадцятий. Останній шанс.

Минуло два дні і настав час для захисту курсових робіт. Тесс все ще не була впевнена, що виправила усі помилки і знайшла усі свої слабкі сторони, та все ж вірила в свої сили та знання. Вона вийшла з квартири і подивилася на сусідські двері. Останній раз вони бачились з сусідом в день, коли Елліас завітав до неї для знайомства з Деймоном. Її сусід все ще був зайнятий своїми справами і не приходив до неї на каву як раніше. 
Тесс було б цікаво дізнатися чим займається її сусід та що насправді коїться довкола нього. Цей гарний чоловік був оповитий таємницею, яку так цікаво дослідити. Ну не могла вона повірити в те, що він дійсно звязаний з кримінальним світом та настільки небезпечний наскільки про нього говорять. Вона все ще вірила в щось хороше, що змогла розгледіти в ньому в день їх знайомства.
Напевно він дійсно зайнятий своїми справами чи бізнесом або просто втратив до неї всякий інтерес, адже у нього є пасія, яка в тисячі разів краща за Тесс. І це не дивно. Що така дівчина як Тесс може дати такому чоловіку як Елліас? Нічого з того, що він вже має чи може отримати за помахом руки. Вона даремно зацікавилась ним, тому що не є пташкою його польоту. 
Зітхнувши, Тесс посміхнулася і відпустивши всі думки про сусіда, притисла папку з малюнками та схемами, які були основою її курсової роботи. Вона впевнено йшла на важливий захід, маючи зайву годину для того щоб зустрітися з Деймоном, хлопцем, який міг би зайняти місце в її серці та думках.
Як і домовлялись, вони зустрілись в кабінеті для лабораторних робіт в корпусі анатомії. Тесс дивилася на Деймона і не вірила в те, що чула. Молодик, яким вона захоплювалась останні тижні змінився до невпізнанності, поводився огидно і говорив отруйно, з презирством дивлячись в її заплакані очі. Вже за мить він відштовхнув Тесс вбік, та шпурнув у неї щойно розірвані на шматки аркуші паперу, на яких було набрано її курсову роботу та намальовано з два десятки схем. 
Її серце наче перестало битися, а очі почервоніли від образи та невіри.
– Навіщо, Деймоне? – Схлипуючи і збираючи з підлоги розірвані папери, Тесс не мала змоги подивитись на зухвалого хлопця, що задоволено зловтішався над нею. – Що я тобі зробила? Навіщо ти так зі мною?
– Щоб ти не була краща за мене! – виплюнув Деймон. – Мені набридло бути позаду тебе! Ти все одно не зможеш досягти успіху! Я роблю тобі ласку та дозволяю зійти з дистанції до того, як буде занадто пізно! – Він провів руками по волоссю, ніби зачісуючи його назад, – І можеш не залякувати мене своїм братом! Він тобі не допоможе! Тобі вже ніхто не допоможе, адже ця робота вирішальна для перестрибування на наступний курс. – заливаючись сміхом, Деймон з огидою подивився на дівчину, яка продовжувала тримтячими руками збирати розірвану курсову роботу. – Хай щастить і не дякуй мені! – він грюкнув дверима, залишаючи Тесс наодинці з розпачем.
Тесс всілась на підлогу і поклавши на коліна зібрані папери, втупилась на них. Вона могла б усе пояснити професорам, що сидять у комісії, адже вони чудово знають її і зможуть повірити їй. Вона могла б переробити цю роботу і занести її на перевірку за два дні, та захиститись усно. Але складність була в іншому. Саме на цьому захисті курсових робіт був присутній запрошений Академік медичних наук, що оцінюватиме не лише роботу його колег, а й якість знань та умінь студентів, пунктуальність та досконалість написаних робіт. Ніхто не слухатиме її виправданнь.
Це був провал!
Тесс заливалася сльозами, притискаючи до грудей зібрані уривки курсової роботи, яку вона так старанно писала, і в якій їй допомагав Деймон. Як вона могла так помилитися в людині, яка була такою доброю з нею? В людині, яка була такою розуміючою і цікавою? Здавалось, що зараз світ зупинив свій рух. Вона не зможе відновитися. Її відрахують уже сьогодні, навіть не знаючи причин, адже вона не виправдала ні очікувань, ні довіри.
За кілька хвилин до аудиторії увійшла Амалія, що була здивована станом однієї з найкращих студенток медичної академії.
– Тесс, ти чого? Що трапилося? – вона підійшла ближче і розтібнувши гудзики на білому халаті, присіла навпочіпки біля Тесс. – Скоро викличуть першу п'ятірку, а ти тут сидиш. Що сталося? – Вона зацікавлено пробігла очима по паперах та виявила назву роботи. – Це твоя курсова? Що трапилося? Ти ж не могла сама собі спаплюжити усе?
– Дей-мон, – схлипуючи відказала Тесс. – Він розірвав мою курсову роботу, щоб я не могла захиститись. Щоб я не була кращою за нього. – вона намагалася пояснити ситуацію, хоча розуміла, що не потребує жалості до себе. Та саме зараз вона втомилася бути сильною. 
– Тварюка яка! – Видихнула Амалія і закусивши губу, легенько постукала себе по голові, збираючись з думками. – То ось чому він такий спокійний і впевнений у собі! Мразота малохольна! – дівчина подивилась в заплакане обличчя Тесс та посміхнулась до неї. – Ситуація така собі. Та зараз щось вигадаємо! Це ще не кінець світу! – бадьоро відказала вона, притримуючи Тесс за плечі та допомагаючи їй підвестись з підлоги. – Ти давай, цей, заліпи скотчем усе, і чекай мене біля аудиторії за годину. – Амалія кивнула головою, вже розуміючи що і як треба робити, щоб врятувати цю наївну дитину, яка не розуміючи того, вже допомогла їй.
Минуло близько двох годин. На захист своїх курсових робіт увійшла друга п'ятірка студентів, а Тесс все ще сиділа в аудиторії і за порадою Амалії склеювала скотчем розірвані листи. Вона гадки не мала, як це їй допоможе, але все ж в її душі тлів маленький острівець надії на те, що їй вдасться все виправити і пройти захист.
Коли остання п'ятірка зайшла до аудиторії, Тесс судомно стискала склеєну курсову. Вона тремтячи від страху стояла біля стіни і дивилася на Амалію, що смикала свій мобільний телефон в руках і весь час повертала голову у бік вхідних дверей на кафедру. Амалія вже захистилась і чекала на людину, яка повинна виправити цю ідіотську ситуацію. Вона до останнього не казала Тесс, хто і що стане рятівним колом для неї, і хто змусить комісію прийняти її зіпсовану роботу і вислухати захист.
Останній студент вийшов з аудиторії. Одногрупники, що тинялися коридором, чекаючи вердикту від комісії, косилися у бік Тесс. Більшість з них так чи інакше зневажали дівчину, яка була краща за них, до якої професори ставилися на рівних, про яку постійно говорили всі. І ніхто не враховував особливостей її життя, страждань, виживання, та дорослої непохитності. І сьогоднішній провал Тесс давав більшості з них зелене світло.
Деймон стояв осторонь і майже не дивився на студентку, що була кращою за нього і постійно випереджала його.
– Так, бляха! – Вилаялася Амалія і зітхнувши, сміливо увійшла в аудиторію, залишивши багато запитань та здивування на обличчях усіх студентів. Менш хвилини минуло як вона вийшла та нервово розблокувала екран свого новенького мобільного телефона. – Десять хвилин. Я виграла десять хвилин! – вона вже натисла на кнопку виклику, і полегшено зітхнула, коли вхідні двері на кафедру з гуркотом відчинилися.
Тесс здригнулася всім тілом і застигла на місці, втискаючись спиною в холодну стіну, коли побачила хто йде коридором. Сам ректор медичної академії наближався до них швидким кроком, привітно розмовляючи зі своїм супутником. Людина, яка йшла поруч із ректором, своєю появою викликала шквал перешіптувань і захоплених поглядів, а в когось і напад страху, що інстинктивно з'являвся побачивши хижака.
Елліас зупинився поруч з Амалією, і щось сказав їй ледве чутно. Дівчина посміхнулась у відповідь і привіталась з ректором. А потім подивилась на Тесс і підбадьорюючи її, показала жест кулаком, який означав «вперед до успіху!». Ректор же посміхався, спостерігаючи за гарною дівчиною та її неналежною поведінкою і дочекавшись схвалення свого співрозмовника, простяг свою руку до Тесс. 
– Давайте вашу роботу, пані! Я хоч і не мав змоги познайомитись з вами особисто, але чув багато приємного, і знаю, що ви є однією з найкращих студентів. – Прийнявши курсову, чоловік з грізним виглядом увійшов до аудиторії, пообіцявши повернутися за кілька хвилин.
– Еліас?! – Тесс вдивлялась в очі свого сусіда, не розуміючи як поводитися і що відчувати. Вона була захоплена ним та здивована його появою. А ще відчувала страх та сором.
– Впораєшься чи краще перенести захист на інший день? – спокійно запитав Елліас, розстібнувши верхній гудзик своєї білої сорочки. 
– Звичайно ж впорається! – відповіла Амалія, поправляючи своє руде волосся. – Це я повідомила твоєму, є-єм, – вона зам'ялася на півслові і вимовила голосніше, так щоб почули усі присутні, – брату!
– Я ж просив щоб ти сама дзвонила мені, якщо потрібна буде допомога! – нахилившись до сусідки, Елліас опалив її шию своїм подихом. – Будь-яка допомога.
– Ти не повинен, – зітхнула Тесс, і її щоки залились фарбою. – В тебе є нагальніші справи.
– Нагальніші за тебе? – перепитав Елліас, викликавши в дівчині емоційну бурю та спекотливі відчуття.
– Тесс! – покликав ректор, відчинивши двері в аудиторію та кивнувши Елліасу. –Давай на захист курсової!
– Побачимося вдома. – відказав Елліас, проводжаючи Тесс зацікавленим поглядом. 
Тільки коли це станеться, він сам не знав.
Елліас був злий на себе за цей потяг до сусідки. Зараз не найкращий час для любовних пригод та загравань. Він готується до коронації з усіма наслідками, що випливають, і вже схильний до постійних засуджень. Кожен, хто не погоджується з вибором старійшин, хоче знайти компромат на нього та його друзів, кожен шукає слабкість, якою можна скористатися, щоб поставити його на місце.
Елліас був на черговому зльоті тих хто керував містом, коли отримав повідомлення від пишногрудої студентки, яку він влаштував в ескорт групу до одного зі своїх друзів. Дівчина повідомила, що його так звана «сестра» потрапила в неприємності, і якщо їй не допомогти зараз, то її буде відраховано з медичної академії вже сьогодні. Він намагався не реагувати на цю ситуацію, яка ніяк не стосувалася його життя, але не зміг стриматись.
– Су-ка! – грюкнувши дверцятами машини, Елліас кивнув водієві, і глянув на годинник. Він урятував сусідку, але опустився на одну позицію в очах виборців, поставивши справи громади на другий план.
– Що тепер? – Водій набирав швидкість, і поглядав у дзеркало заднього виду. 
– Нічого. Діємо за планом, а там подивимося, – видихнув Елліас і заплющуючи очі, згадав обличчя Тесс та її здивування, коли він зявився на кафедрі у супроводі ректора.
Він пожалкував сто разів про знайомство з нею. Він хотів би повернути час назад і прогнати цю наївну до дурості дівчинку, злякати її і не дозволяти наближатися до нього. Він хотів би назавжди забути її смачні губи та безмежну довіру її очей, але не міг. За всієї його прагматичності Елліас розумів, що щось у ньому змінилося. І ці зміни називаються «почуттями». А після коронації йому не можна буде керуватися почуттями й зовсім. Йому не можна відчувати щось до когось! 
Що буде далі? Як він зможе визначитись і що вибере?
Зустріч за зустріччю по важливості та значущості, знайомства з тими, кого старійшини називають своїми наступниками. Він ще не знає, кому можна довіряти і хто зрадить його вже сьогодні. Він не знає, які сюрпризи готують йому вороги, і наскільки швидко розвиватиметься бізнес за новими правилами та законами. Тіньовий бізнес виходить на новий рівень, де політики безпосередньо впливають на його розвиток.
Елліас вкотре вилаявся через свою слабкість до сусідки. Йому треба забути про неї на тиждень, а може й два, а краще і на місяць. Коли він освоїться на новому місці та новій посаді, тоді й вирішить, чи потрібна йому ця дівчина з її наївністю та незайманою красою. Тоді він зможе усвідомити, наскільки так звані «почуття» реальні. Він сумнівається у собі, отже, його потяг може бути лише грою. І той живий інтерес що він відчував до Тесс обернеться пилом. Адже вона з'явилася у його житті тоді, коли він не був зайнятий серйозними справами. А це означає, що інтерес з'явився від нудьги та неробства.
Заспокоївши себе і настроївшись на майбутню зустріч з прем'єр-міністром, Елліас відпустив усі думки про сусідку і розслабившись, відкрив черговий файл з інформацією про чоловіка, який хоче урвати левову частку від тіньового бізнесу та готовий грати не за правилами, застосовуючи брудні методи.