Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Час від часу я поглядаю назад , чи не вийшли ці бандити за нами , але слава вищим силам їх не видно. Ще пару десятків метрів і ми вийдемо за межі лікарні , я йду у протилежному боці до  головного входу  . Ще трішки залишилось , але щось заставляє мене обернутись, і в далі я дачу як до нас біжать  громили .

Бігти із коляскою спереду не так і легко , вона дуже важка , але пхаю її із всіх сил .У мене ж майже получилось , я чую їх голоси та крики, щоб я зупинилась . Але я продовжую бігти вперед, поки біля нас не зупиняється позашляховик . Від страху не можу і кроку ступити , стаю так щоб закривати дідуся , не дозволю його образити нікому . З авто виходить чоловік , у якому я впізнаю батька Лізи , у голові повна каша, я не знаю що робити , а громили вже дуже близько.

— Швидко в машину  Міро - від страху я прикута до землі , все наче в тумані зараз відбувається. Чоловік відкриває задні двері , бере дідуся на руки та садить на сидіння , я машинально біжу до нього та сідаю поруч . Ми встигаємо рушити з місця коли ті бандюки наздоганяють нас .

Як вам розділ ? Як думаєте можна довіряти батьку Лізи ? Надіюсь у вас все добре , адже зараз прямо у цю секунду я слухаю повітряну тривогу ) Бережіть себе