Читати книгу - "Узурпація: Євіанна, Erleen Nord"

— Ні, нічого такого, — відповіла я їм відірвавши погляд від скелета. — Забираймось звідси, а то обидві армії вишлють за нами загони, прийнявши за ворожих командирів чи розвідників. 

Відповівши кивками, мої друзі направились разом зі мною до лісу, що знаходився поруч. Щоправда, спершу були лише пеньки, залишені після армії князівств. Але якщо пощастить, то в незайманому лісі, що чекав далі, я вполюю щось нам на вечерю. 

Поступово в лісі ставало все темніше завдяки густим хмарам та кронам дерев, що лише декілька тижнів тому були промерзлі від холодної зими. Та саме в такому місці я відчувала себе в спокої та безпеці.