Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Пазурі Дракона, Kira Night 📚 - Українською

Читати книгу - "Пазурі Дракона, Kira Night"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пазурі Дракона" автора Kira Night. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 37
Перейти на сторінку:
Частина 13. Наганяй від Джая

Ми стояли в кабінеті Джая побиті та в крові. Я з Рексаром стояли попереду, як головні зачинщики, решта бійців за нами. За столом перед нами сидів Джай і голосно нас сварив, але я слухала його в пів вуха.

Вам мало рингів для спарингу та тренувальних боксів?! Чому я маю нагадувати моїм найкращим бійцям правила цієї бази?! - гарчав він, а в очах у нього горів вогонь. - Сутички між бійцями заборонені за межами зали! Ви вилетите звідси, одні п'яти виблискуватимуть, і вам дуже пощастить, якщо залишитеся в живих! Сер.. - почав було Рексар, але я його перебила. Це моя провина. - серйозно сказала я, дивлячись у вічі Джаю. Найманці переглянулись. Що? - здивовано глянув на мене директор. - І як же сталося, що вони опинилися у твоїй кімнаті? Я заманила їх та спровокувала на бійку. - дивлячись йому в очі відповіла я. - Пазурі Дракона і Рексар тут не до чого, я викрала їхню зброю і вони просто прийшли її повернути, а бійку почала я.

Джай довго дивився на мене з вогнем у вічі, я відповіла йому таким же поглядом.

Всі геть! - глухо прогарчав Джай. - А ти... - він показав на мене. - Залишся. Є розмова.

 

"Ну ти і самовбивця, звичайно." - почула я в голові голос Рексара, коли він проходив повз мене. Він також ментат. - "Дякую."

"Натурою відпрацюєте." - відповіла я і Рексар видав легкий смішок.

 

Що тебе розсмішило, Рексар? - гаркнув на нього Джай. - Теж хочеш залишитися? Ні, сер. - серйозно відповів чоловік і вийшов з кабінету слідом за своєю командою. Сідай. - суворо сказав Джай, коли за бійцями зачинилися двері. - Кіро, ти розумієш що робиш? Так. – серйозно відповіла я. Я ж чудово розумію, що це не ти після семигодинного тренування полізла до Пазурів Дракона. Навіщо ти прикрила їх? Мені потрібні союзники. А ти з Русланчиком не завжди мене оберігатимете, так що потрібно наживати друзів самотужки. - знизавши плечима відповіла я. Дивись, не наживи ворогів. - сказав Джай, відкинувшись у кріслі. Ворогів у мене і так більше, ніж у будь-кого. – всміхнушись сказала я. Кіра, з сьогоднішнього дня індивідуальні тренування зі мною припиняються. - сказав Руслан, стоячи у дальньому кутку. Чому? – сумно запитала я. - Русланчику, нам же було так добре разом. - я чарівно посміхнулася. Бо, солоденька.. - він підійшов і нахилився до мого вуха. - Ти з сьогоднішнього дня тренуватимешся тільки індивідуально з Рексаром. Що? Ні! - я обурилася і схопилася з крісла. Обговоренню не підлягає. - коротко сказав Джай. - Ти будеш під захистом Рексара і якщо прогуляєш тренування я спитаю з нього, так що в його інтересах, щоб ти була присутня на всіх. І не пирхай як паровоз. - з усмішкою додав він. - Ти ж хотіла завести друзів. Можеш йти.

Зло дивлячись то на Джая, то на Руслана, я закотила очі і вийшла з кабінету. Дійшовши до своєї кімнати я відчинила двері і там знову сиділи Пазурі Дракона всім гуртом, а біля входу стояв Рексар.

Бажаєте продовжити? - втомлено запитала я і знову зайшла до кімнати. - Чи вас уже виселили зі свого холу? Боюся, якщо ми почнемо битися Джай знову не купитися. Чому ти вступилася? - запитав Рексар, озвучивши думку за всіх. – Ми ж напали першими, чому не рятувала свою шкуру? Почасти, щоб позлити Джая та Руслана. - Сказала я, проходячи по кімнаті і, зігнавши одного з найманців з крісла, сіла. Тільки через це? - з усмішкою запитав один із найманців, здається Джаред. Ні. Ще тому, що я реально винна перед вами. Я не хотіла вас вбивати у храмі Ізіди. – серйозно відповіла я. Але все ж таки убила. - сказав Рексар. Так. Я отруїлася червоним аконітом у храмі і він затьмарив мій розум. - помітивши як чоловіки переглянулися, додала. – Це не виправдання, знаю. Де ти знайшла там червоний аконіт? - серйозно спитав Рексар. - Ми знали лише про синій. Він був у всій їжі, воді та пахощах храму. Ці жерці боролися з перевертнями серед своїх і хотіли таким чином “вилікувати” лікантропію. – я посміхнулася. - Я зрозуміла це надто пізно. Мені правда шкода. Все мала, витри соплі. – Рексар відкрив мій холодильник, оцінювально оглянув і дістав звідти пару яблук, які кинув своїм бійцям. - Йди спати. Увечері у нас тренування. - сказав він мені і звернувся до своїх бійців. - Як це вам, га? Наше пристойне суспільство тепер є покаранням для зухвалих найманок! - сказав він, на що бійці дружно заржали.

Я з протяжним стоном встала з крісла і пішла до спальні, просто завалившись на ліжко і одразу заснувши.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 16 17 18 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пазурі Дракона, Kira Night», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пазурі Дракона, Kira Night"