Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонце, молодість, салют" автора Світлана Бонд. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 130
Перейти на сторінку:

Аліса перша схопилася зі стільця і повела дівчинку в менш людне місце. Почала обіймати, заспокоювати, не бажаючи псувати вечерю присутнім.

Діана з тривогою поглядала на них, сумніваючись, чи варто втрутитися, а потім відчула, як по її улюбленій сорочці від плечей до живота стікає щось солодке, з приємним запахом. Гранатовий сік.

Вона сіпнулася назад і помітила Вероніку зі склянкою в руці та винуватою посмішкою. Від її яскраво-червоної блузки в очах почало рябіти, а об гостро намальовані брови й зовсім можна порізатися.

- Вибач, я випадково спіткнулася.

- Випадково?! - процідила Діана, піднявшись. - Ну я тобі влаштую, - вона стискала кулаки, насилу стримуючи подальший спалах гніву.

Вероніка рушила на кухню, відносити посуд, а Діана сіла за стіл, куди вже повернулася Аліса.

- Занадто награно спіткнулася, - прошепотіла вона.

- Знаю, - Діана витирала пляму серветкою, що швидко пофарбувалася в рожевий. - Незадовго до цього вона мені комплімент зробила, потім зіпсувала.

- На чорно-білому майже не помітно, відіпреться, - підбадьорювала Лариса, не відриваючи очей від своєї тарілки, що стрімко порожніла.

Залишалося пару годин до дискотеки, молодші загони побігли на гойдалки, або ж за м'ячами, а старші почали збиратися вже зараз. На цей час їх залишили в спокої, і у вожатих з'явилося трохи часу на себе.

Діана вирішила швиденько збігати в душ, що знаходився в центрі табору. Окрема будівля для дівчат, зовсім поруч для хлопців. У коридорчику вона залишила рушник з сумочкою і застигла, роздивляючись на вішалці червону блузку, яку неможливо стерти з пам'яті. Це наче подарунок долі.

Злісно усміхнувшись, вона почала підходити ближче. За шумом води нічого не чути, так само як і Вероніка, стоячи під душем, не здогадувалася про замах на її річ.

Діана схопила блузку, яку вже наступної секунди мала намір розірвати, і різко обернулася. Занадто пізно схаменулася, забула зачинити двері, тому зараз перед нею стояв Вадим. Теж у душ йшов, а побачивши таке, передумав.

Як і всі інші вожаті, вже чув про той інцидент, тому здогадувався, що задумала Діана. По очах помітно, що він хоче перешкодити.

- Це жіночий душ, Вадиме Юрійовичу, - Діана сховала блузку за спину.

- Повісьте назад, Діано Сергіївно, - спокійно попросив він.

- Моя блузка не відіпреться, - нагадала вона. - А її не зашиється!

Почувся тріск тканини, ґудзики один за одним полетіли на кахель.

Вадим налетів на Діану і притиснув до себе, але зупинити не встиг, надто швидко вона це провернула, навіть його присутність не допомогла.

- Пізно, - прошипіла вона і кинула річ на суху підлогу.

Діана сподівалася піти безкарно, але Вадим так само не відпускаючи її, почав заштовхувати в сусідню кабінку. Вона брикалася, смикала ногами й напружувалася всім тілом аби розімкнути його руки, тільки він цього не помічав. Йому з легкістю вдалося занести дівчину в кабінку і прямо перед її носом закрити дверцята.

- Освіжися!

Вадим потягнувся рукою до важеля, куди можна дістати, навіть не перебуваючи в кабінці. Це нагадувало сільський душ, усе просто, ніяких режимів, тепла вода тече зверху і ніяк інакше. І найжахливіше, кожна кабінка зачинялася зсередини й зовні, в чому не було сенсу. Руки відірвати тому, хто придумав ці гачки.

З великим напором хлинула вода. Лише за кілька секунд Діана прийшла до тями, і прикриваючи обличчя, потягнулася другою рукою вгору. Відскочила до стіни й нарешті змогла намацати важіль. Повернула в інший бік і вода зупинилася.

- Я тобі це пригадаю, - процідила вона. Притулилася лобом до дверей, кілька разів стукнула кулаком по дереву.

- Дивись, як би тобі Вероніка чого не пригадала, - почувся голос Вадима, який виявляється не пішов. - Не раджу кликати на допомогу, вона тебе не випустить, а нову шкоду придумає.

Тут він має рацію, якщо у Вероніки з'явиться можливість познущатися ще трохи, вона неодмінно це зробить. Страшно уявити, на що ще здатна її хвора фантазія.

Коли грюкнули двері й Вадим зник, Діана присіла та оцінила відстань від підлоги до дверцят, якщо сильно зігнутися або лягти, то можна проповзти, чим вона й зайнялася. Тоді ж пообіцяла собі, що відірве всі гачки зовні, до цього моменту ніхто не згадував про них, жодного разу нікого не зачиняли, а потім з'явився Вадим.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 16 17 18 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"