Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

Сумніви миттєво зародились в голові Лю Сюаня. Обвівши швидким поглядом гриву свого коня, він промовив:

― Думаєш, раціонально вступати з ними у схватку?

― Не хвилюйся, ― на обличчі а-Чжаня відобразилась тонка лінія посмішки. ― Ми поб’ємо їх усіх на раз два. Ваша величносте, заховайте меч, ― звернувся він до Чжан Сяо Вея, котрий уже діставав із піхов свій оздоблений золотом меч.

― Гаразд, ― якомога впевненіше зронив а-Сюань, оголюючи свій металевий батіг, що увесь цей час перебував на поясі хлопця.

Взісь! Один змах батога миттю розсіяв димову завісу, одночасно зносячи в сторону одразу двох розбійників. А-Сюань, не бажаючи втрачати ні секунди, зіскочив з коня, ефектно відштовхуючись ногами від обох стремен.

Перш ніж приземлитись і нанести руйнівний удар батогом, а-Сюань перевернувся у повітрі, епічно торкаючись ногами землі і одночасно зносячи батогом трьох розбійників. Кінь Лю Сюаня миттю став дибки, заіржав і замахав передніми копитами. В наступну мить йому довелося відбігати назад, аби уникнути удару кінцем батога.

Цей удар був наповнений такою силою, що розбійники моментально відлетіли в сторони і, неначе у сповільненій зйомці, кожного спіткала своя доля. Першому розбійнику від удару сплющило щоку, а тому вся сила його прийшлася на голову бідолахи, від чого той моментально впечатався нею в дерево, втрачаючи свідомість. Другому батіг пройшовся по грудях, але в сповільненій зйомці його обличчя набуло такої скривленої гримаси, що складалося враження, що йому теж довелося отримати удар по лицю. Третій розбійник намагався захиститись з допомогою своєї, скоріше за все, саморобної сокири, але удар батогом пройшовся по його зап’ястях, спричиняючи неймовірний біль. У сповільненій зйомці в розбійника від болю очі настільки вирячились, що, здавалося, от-от вилетять з орбіт.

В один момент усі вони опинилися на землі, втративши свідомість.

І тут! На а-Сюаня спробував напасти крупний розбійник, підкрадаючись ззаду, однак хлопець не розгубився ― вчасно виявивши його позаду з допомогою внутрішнього відчуття, Лю Сюань різко розвернувся і наніс чіткий удар ліктем в грудну клітку. А тоді задіяв іншу руку, цілячись в больову точку на шиї, від чого розбійник моментально виключився.

Четверо інших злодюг, відчувши неладне, тут же згрупувалися, маючи на меті нападати тільки разом.

В кількох метрах звідси а-Чжань бився із вождем розбійників. Хоча… це більше було схоже тільки на захист. Розбійник наступав, однак а-Чжань просто вивертався від ударів, маючи при цьому погляд прикованим до а-Сюаня… він уважно спостерігав за його технікою ведення бою…

― Атакувати будеш?! ― прогарчав розбійник, неочікувано роблячи випад вперед із шаблею в руці.

Однак а-Чжань, навіть не дивлячись на нього, ефектно відбив удар своїм зігнутим кинджалом. Від цього навіть виникли іскри! Розбійник був в шоці. Як цей худорлявий хлопчина зумів зупинити удар такої сили?! Він же втричі крупніший за нього!

Та а-Чжань далі продовжував спостерігати за Лю Сюанем.

Четверо розбійників, голосно кричучи, понеслись на а-Сюаня. Та хлопець не розгубився. Міцно стиснувши в руці батіг, він ефектно прокрутився довкола своєї осі, рухаючись від них по діагоналі і таким чином уникаючи практично всіх ударів. Одному розбійнику лиш вдалося з допомогою шаблі відрізати шматок плаща а-Сюаня.

Злодюги абсолютно точно були шоковані майстерністю свого противника. Вони тут же розосередились, утворюючи півколо, і а-Сюань зловив момент. Він саме цього й чекав! Враз різко загальмувавши, він пригнувся ледь не до самої землі, а тоді понісся на них на неймовірній швидкості.

Ефектність цього прийому зашкалювала! Лю Сюань рухався надзвичайно швидко, оббігаючи розбійників по сформованому ними півколу і одночасно проходячись батогом по їхнім тілам!

Неначе у сповільненій зйомці усі вони поволі відлітали назад. Та коли а-Сюань вернувся в початкову точку й випростався, усі злодюги вже лежали в нокауті.

А-Чжань підозріло всміхнувся, вивертаючись від чергового удару розбійника, котрого явно дратувала його розважлива поведінка і легковажне ставлення до їхнього двобою.

Аж тоді а-Чжань різко перевів погляд на розбійника і, зберігши контакт очі-в-очі всього на мить, різко налетів на нього і, володіючи неймовірною швидкістю, наніс точний удар. Кров бризнула в сторону, заляпуючи стовбур дерева. Розбійник, хапаючись за шию, із якої моментально почала витікати велика кількість крові, бухнувся на коліна. Із його рота долинали нерозбірливі звуки, а очі були сповнені жахом…

А-Чжань випростався, тримаючи в руці зігнутий кинджал. На обличчі його застигла тонка усмішка, а погляд здавався цілковито порожнім.

― Ти… ― насилу прохрипів розбійник. ― Чудовисько…

― Ура! Ми перемогли! ― прозвучав радісний голос Чжан Сяо Вея із коня в кількох метрах звідси.

В ту ж мить а-Чжань різко розвернувся й запустив свій кинджал.

Просвистівши мимо шокованого Лю Сюаня, кинджал, наче будучи керованим з допомогою магії, пройшовся по горлянках усіх непритомних розбійників, забираючи життя одне за одним!..

А-Сюань слідкував за ним очима, неначе у сповільненій зйомці… вмить його погляд зафіксувався на худорлявій руці а-Чжаня, котрий спіймав кинджал після того, як було вбито останнього розбійника.