Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга 📚 - Українською

Читати книгу - "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга"

333
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга" автора Володимир Броніславович Бєлінський. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 114
Перейти на сторінку:
між колишнім селом Мриги та Конча-Заспою довжиною майже 4 км. Друга ланка (1-В) — це дугоподібний вал, який, оперезавши село Круглик, ішов по обидва боки річки Віти в напрямку Дніпра. Довжина кожної лінії цієї ланки валу становить близько 4 км. Третя ланка з першої лінії оборони — це вал (1-С), який починається недалеко від села Круглика біля річки Віти, але йде на північ, у бік села Хотова, завдовжки 3,5 км. Врешті найдовша ланка починається від села Круглика і берегами річок Віти, Красної, Ревин, Боярського струмка та Бобриці іде до річки Ірпеня. Довжина цієї ланки (1-Д) близько 22 км. Найгірша збереженість гілки 1-Д. Між селами Кругликом та Бояркою є лише окремі ділянки валу, до того ж зовсім незначні. На першій лінії оборони Києва було два укріплених городища — в селі Поштова Віта та в селі Боярка. Вали по лініях річок Віти та Бобриці разом із цими річками повністю ізолювали від степу територію навколо Києва, захищену зі сходу, півночі і заходу Дніпром та Ірпенем» [206, с. 30–31].

Нагадаємо: син Аркадія Сильвестровича — Олександр Бугай за допомогою великого українського патріота та подвижника професора Василя Васильовича Яременка 2011 року видав праці батька у книзі «Змієві вали», яка містить і ряд інших наукових та публіцистичних статей з цього питання. Ті матеріали друкувались переважно з 1969 по 1987 рік в українській і російській пресі.

Надзвичайно цікавий матеріал для аналізу та роздумів. Перегляньмо деякі сторінки книги разом. На 150 і 151-й передруковано статтю Л. Ямкового «За віки до Аскольда і Діра», з підзаголовком «Вік Змійових валів визначено». Матеріал раніше «опубліковано російською мовою у газеті «Правда Украины». — 1972. — 3 февр. (Переклад Олександра Бугая)».

Ось що повідомив Л. Ямковий ще 1972 року.

«В декількох інститутах Радянського Союзу зробили радіовуглецевий аналіз зразків деревного вугілля з валів. Перші декілька аналізів проводили на громадських засадах в Інституті геологічних наук АН СРСР і в одному з інститутів Вільнюса. Результати були сенсаційними (чого боялися в Києві та Москві. — В.Б.) — III–IV ст. н.е. Київське відділення Товариства охорони пам’яток історії і культури Української РСР у зв’язку з цим виділило кошти для подальших лабораторних аналізів, було одержано ще 32 аналізи зразків обпаленого дерева, узятого з 15 різних валів. Аналізи проводили в Інституті геохімії і фізики мінералів АН УРСР.

Результати їх — від 150 р. до н.е. до 620 р. н.е.» [206, с. 150].

Не думаймо, що московські та київські партійні бонзи і їхні толочківські лакеї після цих незаперечних доказів припинили боротьбу. Аж ніяк!

Ми вже говорили, що вони кинули на протистояння з незаперечною народною думкою своїх найманців, так званих науковців, серед яких були й М. Кучера та І. Артименко.

Послухаємо з цього приводу статтю В. Буча (це псевдонім В.А. Довгича) «Нашій державі — понад 2000 років», надруковану в книзі «Змійові вали» на сторінках 239–241.

«Вибачте на несподіваний відгук на дискусію щодо віку Змійових валів. Я був переконаний, що це пам’ятка доби Київської Русі. Ваші аргументи переконують в іншому. Питання надзвичайно зацікавило мене. Сподіваюся, що кар’єристи, псевдонауковці й бюрократичні змії повернуться в своїх кріслах головами до порушених вами питань. Як розвиваються наукові дебати нині? Де взяти карту валів?

В. Харитон, учитель історії, краєзнавець; с. Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області» [206, с. 239].

Цим листом-зверненням починається стаття, надрукована в журналі «Індоєвропа» за 1991 рік. Я такий факт виділив окремо, щоби підкреслити: українська історична наука на офіційному рівні настільки промосковськи сфальшована, а державні інституції настільки є «адвокатами московського імперіалізму», як писав професор Анатолій Миколайович Кіндратенко, що за 23 роки Незалежної України практично нічого не змінилося. «Толочківщина» процвітає досі.

Ось що писав шановний В.А. Довгич далі: «Це типовий відгук на кілька публікацій про Змієві вали. У чому суть проблеми? У нашій монополізованій (комуністами. — В.Б.) науці свідомо чи несвідомо фальсифікується процес творення державного організму на Київщині в І тис. до н.е. — І тис. н.е. 1974 року я написав статтю про пошуки доцента А. Бугая (нині покійного), з яким бував під час польових обстежень валів. Опублікувати нотатки вдалося лише через півтора десятиліття. Це зробив (у часи так званої перебудови — відлиги. — В.Б.) часопис «Соціалістична культура» (нині «Українська культура»). На його сторінках були також проаналізовані вісім аргументів М. Кучери та І. Артеменка, які в поширеній через канали тодішнього РАТАУ інформації обстоювали концепцію XIX ст. (суто брехливу — промосковську. — В.Б.), вже давно розвіяну покійним А. Бугаєм… Поєднуючи природничі й гуманітарні методи, він самостійно (офіційна археологія лише заважала) обстежив сотні споруд і незаперечно довів, ще на початку 70-х років: Змієві вали будувалися переважно на рубежі старої і нової діб. Радіовуглецевий аналіз, проведений у наукових закладах трьох міст, зокрема в лабораторії точного часу Інституту геології АН СРСР, засвідчив: найдавніші укріплення поблизу Києва (150 року до н.е.) тягнуться обіч села з примітною назвою Завалівка в Макарівському районі…

Отже, 1000-кілометрова система оборонних споруд навколо Києва — наша Велика стіна, яка свідчить про високий рівень матеріальної і духовної культури предків сучасного українства» [206, с. 239–240].

Офіційні українські археологи — Кучера та Артименко, підтримані з дозволу київського Політбюро усіма засобами радіо, преси і телебачення, 1991 року міцно стояли на сторожі «московського імперіалізму». Більше того, минуло понад 20 років, а державний Інститут археології АН України досі залишається розсадником давньої «толочківщини» і сповідує промосковську брехню. Хоча годується українським народом.

Послухаємо автора — В.А. Довгича далі:

«М. Кучера «спростував» у докторській монографії радіовуглецевий метод, який (це відкриття світового масштабу) просто «необ’єктивний» (таким чином, опустивши на світовому рівні українських науковців нижче плінтуса. Та ніхто особливо не протестував. — В.Б.). Під час публічної дискусії в Будинку вчених я (В.А. Довгич. — В.Б.) спробував перекопати доктора в необ’єктивності лише його власного сприйняття методу. Та марно! (отакий дуб-маргінал. Але зверніть увагу — доктор наук! — В.Б.)…

І ось через півроку після того — несподіванка. В інтерв’ю «Вечірньому Києву» директор Інституту археології АН УРСР П. Толочко заявив: мовляв, нещодавно М. Кучера дійшов висновку, що Змієві вали будувалися не лише в XI ст., а й раніше. Якщо прозрів, то як бути з авторським правом? Адже все це (так званий. — В.Б.) доктор у 70–80-х роках бездоказово заперечував, особливо 1988 року в монографії і дисертації…» [206, с. 200–201].

Шановний В.А. Довгич поставив перед академіком Петром Толочком надто простеньке запитання. Я би поставив значно радикальніше: А чи нам, українцям, взагалі потрібні такі доктори та академіки, які не визнають світових наукових досягнень? Підкреслюю — не Москві, а — Україні! Бо, зрозуміло, що Москва завжди мала свою, проімперську думку. А та рідко збігалася зі світовою.

1 ... 16 17 18 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга"