Читати книгу - "Королівство Андосія. Книга 1., Віталій"

Втомлені та змучені до краю, біженці, немов зламані ляльки, повільно увійшли за міцні ворота поселення, відчуваючи перші за останні довгі дні нотки безпеки. Місцеві жителі, міцні та загартовані гірці, зустріли їх з тихим співчуттям та щирою турботою, пропонуючи гарячу їжу, м'які ліжка та теплий притулок від холодного гірського вітру. Вони розповіли про свій трагічний досвід, про жахливий бій у форті, про героїчну загибель своїх товаришів, їхні голоси зривалися від болю та горя.

Старійшина поселення, мудрий чоловік з глибокими зморшками, що розповідали про довгі роки, проведені в цих суворих горах, уважно вислухав їхню сумну історію, не перебиваючи жодним словом. Потім, коли остання розповідь стихла, він тихо промовив:

— Те, що ви розповідаєте, жахливо, і наші серця сповнені співчуття до вашої втрати. Ми чули про дивні та тривожні події в горах, бачили незрозумілі вогні та тіні, але ніколи не думали, що все настільки серйозно. Наші розвідники, що пильнують за гірськими перевалами, бачили цих істот неподалік від нашого поселення кілька днів тому. Ми відчували наближення біди.

Він розповів, що їхнє невелике поселення вже багато поколінь живе в цих суворих горах і знає безліч таємних стежок, прихованих печер та безпечних схованок, невідомих чужинцям. Він щиро запропонував їм свою допомогу та пообіцяв провести їх безпечним, хоч і довгим, шляхом до головних оборонних ліній королівства, які, за його словами, знаходилися за кілька днів важкої дороги звідси.

Кайл відчув величезне, полегшення, що накрило його з голови до ніг, немов тепла ковдра. Здавалося, їхня важка, сповнена смертельної небезпеки подорож нарешті добігала кінця. Вони знайшли не лише тимчасовий притулок від жахливої загрози, що переслідувала їх, але й мудрих провідників, які зможуть допомогти їм дістатися до безпечного місця, де вони зможуть перевести подих та зібратися з силами.