Читати книгу - "Том 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 3" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

Інтервал:

Добавити в закладку:

Добавити

Перейти на сторінку:

отруєного, на моїх руках, а самі пішли собі геть, просто рішили справу! І ви ще смієте питати, що ви з того винні?

Любов

Чого ж я одна винна? Нащо шукати якоїсь вини? Хіба од сього легше? Сам Орест казав...

Груїчева

Що мені до того, що мені до вашої філософії? Моя дитина гине, горить на вогні, я .бачу, як він тане день за днем! (Плаче.) О дитино моя, нема ж у мене сина!

Любов

На бога, скажіть мені, що з ним? Я ж нічого не знаю! Я готова збожеволіти од сього всього. Що ж з ним? На бога!

, Гру ї че в а

Ах, їцо з ним?! Серце йому щохвилини може розірватись, сам він без руху, без влади, він мучиться так тяжко... (Знов ридає.) О, коли б у вас було серце, якби ви не були каменем!..

Любов

Але що ж я можу порадити йому, що? Якби можна було його врятувати, а я на все готова...

Груїчева

Ідіть до нього.

Любов

Ви ж самі кажете, що я для нього отрута.

Груїчева

Так, отрута, отрута! Я знаю се і все-таки вимагаю, щоб ви йшли до нього. Адже ж я вприскую йому морфій, коли він мучиться, даю строфант, щоб врятувати його серце хоч на хвилину. Власними руками, силою готова повести вас до нього. У мене вже нема волі, нема сили, я все йому роблю, що він хоче, і знаю, що се його згуба. Він казав, щоб я без вас не верталась! Ідіть до нього, ідіть, благаю вас!

Любов (хитає головою, що не піде)

Я можу вбити сим... я дала слово... він сам не хтів... не можу.

Груїчева (падає перед нею на коліна)

Я вас ненавиджу, я вас убити хотіла б, але я все для вас зроблю, тільки ідіть! Ідіть до нього!

Любов простягає до неї руки, хоче здійняти її, вона ловить руки

і цілує їх.

Ідіть, коли у вас е серце, він умирає.

Любов

Бог з вами, що ви? Ну, я не знаю, я піду, я не м#жу, я збожеволію, я піду, зараз піду.

(Одною рукощ береться за голову, другою старається підвести Марію Захарівну,)

Олімпіада І в а ні в н а вбігав.

вихід XIII Ті ж і Олімпіада Іванівна.

Олімпіада Іванівна (до пані Груїчевої)

Де у вас совість, де у вас серце? Хіба ви не бачите, що ви з нею робите?

Груїчева (встав, трохи опам'яталась)

Я хочу тільки, щоб вона обіцяла прийти.

Олімпіада Іванівна Гетьте звідси, а то я закричу пробі!

Любов

(автоматично)

Я прийду, прийду!

Груїчева

Ми живем в отелі «Франція», пам’ятайте. Ми будемо ждати!

(Виходить.)

ЕИХІД XIV

Ті ж без пані Груїчевої.

Олімпіада Іванівна тим часом зачиняв двері на гак. Люба опускається додолу, сідає, упирається одною рукою в долівку, другою тре собі лоб і похитується пемов машинально.

Олімпіада Іванівна Любо, ти плачеш, що тобі?

Любов (убитим голосом)

Я не плачу, я не можу плакати... Що ж мені робити, що робити?..

Завіса

ДІЯ П’ЯТА

Там же, на курорті. Великий балкон, з нього вид на море і на побережне узгір’я. На балконі, ближче до стіни дому, сидить Орест на великому кріслі з коліщатами, біля нього столик з лі-карствами, там лежать книжки, газети.

вихід і

Орест сам, знебулий, слабий; виражає нетерплячку в лиці і в рухах, то бере з столика газету або книжку, то знов кидає, часом додолу, пробув здійнятись на ліктях над кріслом, щоб глянути на дорогу, але не може і в безсиллі опускається. Все оце тривав недовго, не більше одної-двох хвилин. З’являється Острожин, ще більше метушиться, ніж раніше, рухи ще більш несамовиті. Орест при його з’явленні робить прикрий рух; Острожин сього не завважає, підбігає і трясе Орестову руку.

Острожин

Ах, Оресте Михайловичу! Здумайте собі тільки — насилу вас найшов!

Орест

Вибачайте, мені болить...

Острожин

- А, я й забув, простіть! Тоді на пристані ми якось розрізнились, я навіть не знав, куди ви заїхали, так було досадно! Аж ось осе зустрів вашу паніматку і довідався од неї...

Орест /

Де ви зустріли мою матір?

Острожин

А там, на тій улиці, що йде близько церкви. Вона розшукувала якусь знайому і натрапила на мою домівку. Щасливий випадок! А то рискував зостатись тут зовсім без товариства, а для нас, людей столичних, се просто смерть...

Орест

Хіба у вас не буває потреби утекти від усякого товариства?

Острожин

Буває, буває, але на хвилину, а потім ні, тягне! Мй отруєні, ми не можемо жити без гашишу.

Орест (безу важно)

Без гашишу?

Острожин

Так, так, я називаю се гашишем, отой «обмін думок» так званий; отой калейдоскоп вражень, ідей, змагання розуму і почуття, що ми звемо інтелігентним життям. Я приїхав сюди коруватись від нього, і вже мені його бракує.

Орест (так же безучаено)

Тоді що ж? вертайтесь...

Острожин

Ні, ні, треба трохи поправити машину. Ми, журналісти, в повному значенні цього слова,— машини. Робота нелюдська, рух несамовитий, тим часом одна шруба зломиться — і все пропало.

Орест

Коли пропало, то вже не поправиш.

Острожин

Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів?

Орест

В архів, то й в архів!

Острожин

Добре вам се говорити, коли ви «іменинник сезону»!

Орест

Я?

Острожин

Авжеж, ваша драма...