Читати книгу - "За браком доказів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— І це виправдовує вбивство цілої родини?
— Ні, вбивство — злочин. Але він не винен, що хворий. На відміну від тебе, наприклад. Коли захворієш на рак легень, сам собі будеш винний.
Розділ 12Упродовж наступного тижня в мене з’явилося троє нових клієнтів. Не інакше, як внаслідок валу публікацій у пресі. Один чоловік, звинувачений в убивстві дружини, сидів у камері тимчасового утримання в Есталанні. У Крістіансанні школяр накинувся на свого однокласника з ножем, і лише фортуна та вправність лікарів завадили йому стати вбивцею. Одного берґенця звинуватили в зберіганні великої кількості дитячої порнографії.
— Не бачу логіки, — сказала за ланчем Карла. — Цей же ажіотаж не з приводу твоєї перемоги в суді. Ти не сказав нічого нового, окрім очевидного, і ще попозував з пихатою міною перед будівлею окружного суду. Як це позування може привабити клієнтів?
— Весь секрет у фото! Ти маєш на них неперевершений вигляд, Мікаелю! — став на мій захист Рюне Сайм, чим спричинив загальний сміх.
— Ну, так, ніякої логіки, — відповів я, коли регіт стих. — Але так відбувається з усіма, у кого вчепилися медіа. Не має значення — чому, головне — бути на виду. Слава приваблює сама собою. А ми ж хочемо бути привабливими для своїх клієнтів, правда ж?
— Навіть для берґенця-педофіла? Не певна, чи хотіла б видатися йому привабливою.
— Маючи справу з кримінальним правом, мусимо погоджуватися на все, що йде нам у руки. З чоловіками, які забивають до смерті своїх дружин, працювати теж анітрохи не приємно.
— А ти впевнений, що впораєшся з усіма цими справами на додаток до вбивств у Далгаймі? — запитала Сюнне.
Вона вперше за багато днів звернулася особисто до мене. Я потрактував це за добрий знак.
— Навряд чи… Але з далгаймською справою роботи буде не так багато, як можна було б побоюватися. Факти беззаперечні, жодних сумнівів. Клієнт вчинив те, що вчинив, до того ж, він перебуває, так би мовити, в іншому психічному вимірі. Попри все, я проведу перші зустрічі з новими клієнтами, бо вони хотіли, щоб саме я їх захищав. Згодом хтось з вас, за потреби, зможе допомогти мені в процесі роботи чи взяти на себе провадження в суді.
— Чому всі, за замовчанням, вважають Маґнуса Саннторва винним? Лише тому, що він психічно хворий? — урвала мене Карла.
Я подумки зітхнув. Уже навчився розпізнавати з її тону, коли вона шукає сварки. Рюне Сайм квапливо підвівся, пославшись на купу роботи. Бірґер Біркгауґ теж скористався нагодою, щоб дременути.
— Його психічна недуга зовсім ні при чім, Карло, — відповів я. — Просто все вказує на те, що це його рук справа.
— Цілком можливо, та я завжди вважала, що завдання адвоката в тому, щоб навіть зі свічкою вдень шукати докази невинуватості свого підопічного.
— Поки ніщо не свідчить про його невинуватість.
Карла, за звичкою, звела вгору брови.
— Може, ти мав би більше шансів знайти виправдальні докази, якби не вирішив заздалегідь, що Маґнус Саннторв убивця. Чи ти добивався доручення на захист, лиш би потрапити в телевізор і на сторінки газет?
Я розсердився.
— Найближчими днями мене не буде в місті. Ласкаво прошу вивчити справу, якщо вважаєш, що це допоможе.
— І зможу записати цей час собі в робочі години.
— Якщо знайдеш щось корисне для мене, дозволю записати. Якщо ж ні, то будемо вважати це виробничою практикою.
— Чудово! — випалила Карла, підвелася і вимарширувала з їдальні.
— Ти трохи перегнув палицю, Мікаелю, — після дуже довгої мовчанки озвалася Сюнне. — Вона заробляє не так багато, щоб зв’язувати кінці з кінцями.
Я стенув плечима.
— Ця жінка може роздратувати навіть камінь. Може, це їй послужить наукою.
Сюнне глянула на мене порожнім поглядом.
— Існують інші способи чогось навчити, не конче змушувати її працювати задурно.
Я приземлився в Х’євіку рано пополудні, автобусом доїхав з летовища до центру. В’язниця в Крістіансанні особлива, вона — посеред міста, на останньому поверсі висотного будинку. Моєму клієнтові виповнилося лише сімнадцять, а на вигляд я дав би йому ще менше: худорлявий хлопчина, який п’ять років тому прибув разом з родиною до Сьорланна з Сомалі.
Він був доволі люб’язний зі мною, але, коли через годину, я пішов від нього, то знав не більше, ніж перед тим, що ж саме призвело до різанини. Хлопець відмовлявся назвати причину, водно торочив, що вони про щось там посперечалися, мовляв, яке це тепер має значення, якщо постраждалий вижив? Мене дуже взлостило, що з нього годі було щось витягти.
Я запитав хлопця, чи він усвідомлює наслідки свого небажання говорити. Той відповів, що він не дозволив себе принизити, ніколи й нікому не дозволяв по собі потоптатися.
Я не знав, що на це відповісти.
Вранці я поїхав потягом до Осло. Снігу насипало понад метр, сніг сховав увесь бруд, згладив усі нерівності ландшафту. Я читав матеріали справи перед зустріччю з чоловіком, який до смерті побив свою дружину. За свідченнями сусідів, вони були добрим подружжям.
Не встиг клієнт увійти до кімнати для відвідувань, як слова полилися з нього потоком. Він не хотів убивати, стверджував чоловік. Хотів лише провчити свою жінку. То був нещасний випадок, збіг фатальних обставин, які годі було передбачити. Він то впадав у шаленство, згадуючи, як дружина постійно його провокувала, то заливався сентиментальними сльозами, оплакуючи свою самотність.
Я повинен був, мабуть, нагадати йому про внутрішні кровотечі, три зламані ребра, перелом основи черепа внаслідок його побоїв, або про те, як він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За браком доказів», після закриття браузера.