Читати книгу - "Чужий"

— Корабель стоїть відкритий настіж, і ніхто не помітив, що ми увійшли. Не думаю, що тут є хтось живий.

Даллас відстібнув ліхтарика, увімкнув його і спрямував золотистого променю в дірку.

— Видно щось? — запитала Ламберт.

— Ага, — вишкірився Кейн. — Кроля з годинником[12].

У його голосі звучали нотки надії.

— Темно, хоч око виколи, — Даллас водив ліхтариком туди-сюди. Промінь був вузьким, але світив потужно й сягав на декілька метрів.

— Що там? — запитала Ламберт. Вона підійшла до капітана, але завбачливо трималась на відстані від темної прірви. — Ще одне вантажне відділення?

— Звідси не видно. Просто якась дірка з гладкими стінами, що веде вниз, наскільки дозволяє визначити ліхтарик. Жодних ознак поруччя, ліфту, сходів чи інших засобів спуску. Дна не видно. Напевно, це якась шахта доступу.

Даллас вимкнув ліхтарик, відійшов від отвору на метр і почав знімати прилади з поясу та з рюкзака. Він розклав усе на підлозі, піднявся і оглянув напівтемну сіру камеру.

— Те, що внизу, може почекати. Давайте для початку тут усе роздивимось. Я хочу впевнитись, що тут немає ніяких несподіванок. А можливо, знайдемо якийсь простіший шлях донизу.

Даллас знову увімкнув ліхтарик і посвітив ним по стінах. Хоча вони й нагадували нутрощі кита, але, на щастя, не рухалися.

— Розтягніться… Але тримайтеся поряд. За жодних обставин не заходьте в темряву. Гадаю, за кілька хвилин ми все тут роздивимось.

Кейн і Ламберт увімкнули ліхтарики і, йдучи в шеренгу, утрьох вони почали досліджувати величезну залу.

Довкола лежали шматки якоїсь сірої речовини, здебільшого похованої під мініатюрними пиловими дюнами та подрібненою пемзою, якої на кораблі було повно. Кейн не звертав на неї уваги: вони шукали щось ціле. Раптом ліхтарик Далласа виявив якийсь предмет, що не був частиною стіни чи підлоги. Капітан підійшов ближче і, освітивши його ліхтариком, роздивився контури. То була малюсінька коричнева блискуча урна чи ваза. Даллас підійшов ближче, схилився над розбитою і щербатою урною і посвітив усередину.

Там нічого не було.

Даллас був розчарований. Він пішов геть, здивований, що така крихка річ залишилась відносно цілою, а багато інших міцних речей були явно пошарпані та порепані, хоча він був упевнений, що розплавив би ту урну навіть своїм пістолетом.

Капітан уже був готовий повернутися до шахти, але раптом у світлі ліхтарика побачив якусь складну конструкцію, яка точно мала механічну природу. Даллас із полегшенням зітхнув: враховуючи напіворганічні нутрощі інопланетного корабля, ця конструкція, беззаперечно, мала цілком технічний, хоча й зовсім незнайомий вигляд.

— Сюди!

— Щось трапилося? — це був Кейн.

— Нічого. Я знайшов якийсь механізм.

Ламберт і Кейн підбігли до нього, здіймаючи взуттям куряву. Вони також присвітили своїми ліхтариками. Навколо все здавалося тихим і нерухомим, хоча в Далласа було таке враження, наче за цими стінами з дивними контурами безперебійно і тихо працювали якісь механізми. Доказом наявності механічного життя була поодинока металева планка, що рухалася туди-сюди по своїй траєкторії, хоча, судячи зі здавачів у скафандрах, вона не видавала жодних звуків.

— Схоже, що вона досі працює. Цікаво, чи довго вона тут вже бігає, — Кейн у захваті оглянув пристрій. — Що ж це таке?

— Я знаю.

Кейн і Даллас обернулися до Ламберт. Вона була впевнена, що Даллас вже здогадався. Вона тримала навігатор, який вів їх сюди від «Ностромо».

— Це передавач, який автоматично відправляє аварійний сигнал. Так ми собі це й уявляли. Досить чистий і виглядає як новий, хоча, скоріш за все, він подає цей сигнал уже декілька років. — Ламберт знизала плечима. — Можливо, навіть декілька десятиліть і більше.

Даллас перевірив невеликим скануючим приладом поверхню інопланетного пристрою.

— Спостерігаю електростатичне відштовхування. Це пояснює відсутність пилу. Погано. Тут фактично немає вітру, а ми могли б визначити по пиловому шару, скільки ця штука вже працює. Здається, вона портативна.

Даллас вимкнув сканер і поклав назад до футляра на поясі.

— Ніхто більше нічого не знайшов? — Кейн і Ламберт похитали головами.

— Лише стіни-ребра й пил, — пригнічено відповів Кейн.

— Немає більше ніяких отворів, що ведуть в інші частини корабля чи дірок у підлозі?

Знову заперечна відповідь.

— Тоді нам лишається або залізти в ту вузьку шахту позаду, або спробувати пробуровити дірку в стіні. Давайте спробуємо перше перед тим, як усе тут трощити.

Даллас помітив вираз обличчя Кейна.

— Здаєшся?

— Поки що ні. Здамся лише тоді, коли ми оглянемо кожен сантиметр цього величезного сірого монстра і нічого не знайдемо, окрім голих стін і запакованих машин.

— Мені байдуже, — із притиском сказала Ламберт.

Астронавти пішли назад і обережно розташувались на краю круглої дірки в підлозі. Даллас повільно присів біля шахти і спробував добряче обмацати її обід.

— Нічого не відчуваю в цих клятих рукавицях, але шахта має рівну поверхню. Напевно, це якась деталь корабля. Спочатку я подумав, що це через якийсь вибух. Що саме через отримання цієї пробоїни сталася аварія корабля й ми отримали екстрений виклик.

Ламберт оглянула дірку.

— Заряд певної форми міг пробити таку дірку.

— Ти говориш те, що ми дуже хочемо почути, — розчаровано сказав Даллас. — Усе ж я вважаю, що це якась деталь корабля. Стіни дуже симетричні, навіть як для кумулятивного вибуху, яким би потужним він не був.

— Просто висловила свою думку.

— У будь-якому разі в нас є три варіанти: перевірити, що там унизу, підірвати стіну або повернутися назад і пошукати другий вхід, — Даллас подивився на Кейна. — Це твій великий шанс.

Старпом байдуже промовив:

— Як хочеш. Мене влаштовує. Якщо я розщедрюся, то розповім тобі про діаманти.

— Які діаманти?

— Ті, які будуть сипатися на мене зі старожитностей інопланетян там, унизу… — Кейн показав у темряву.

Ламберт допомогла йому закріпити альпіністське знаряддя на грудях і перевірила, щоб страховка була надійно зафіксована на плечах та на спині. Кейн перевірив мікрофон у шоломі, який тихо запищав. Спереду знаряддя кліпнула зелена лампочка.

— Є контакт. Я готовий, — промовив Кейн і подивився на Далласа. — Готовий?

— Хвилинку.

Капітан зібрав