Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

Правосуду благаю я! Ім’ям

Прислуг моїх тобі в часи минулі,

Я, князю благородний, захищав

Тебе в жорстоких січах і на себе

Приймав від ворога страшні удари,

Рятуючи твоє життя; тож кров’ю,

Яку тоді за тебе проливав,

Я заклинаю,- правий суд вчини!

Егеон

Як не збезумивсь я від страху смерті,

То бачу сина Антіфола й Дромйо.

Антіфол Ефеський

Право́суду прошу супроти жінки,

Що сам ти за жону мені віддав;

Вона знущалась з мене, зневажала.

Тії ганьби, що нею я укритий,

Ні здумати, ні уявить не можна!

Князь

Скажи, що заподіяно тобі,-

І справедливий винесу я присуд.

Антіфол Ефеський

Сьогодні, світлий князю наш, вона

Мене в мою господу не впустила,

Сама ж в той час бенкетувала там

З розпутником своїм!

Князь

То гріх тяжкий!

Скажи, ти так чинила, жінко?

Адріана

Ні,

Мій добрий князю! Й він, і я сама,

Й моя сестра,- обідали ми разом;

Клянусь душі спасінням, все те фальш,

У чому він мене обвинуватив!

Люціана

Хай більш я не побачу світла дня,

Нехай я не засну вночі, коли

Вона вам не сказала щиру правду!

Анджело

Зламала клятву ти, облудна жінко!

Вони обидві брешуть! Їх у цьому

Правдиво винуватить божевільний.

Антіфол Ефеський

Володарю, я знаю, що кажу вам;

Себе не одурманив я вином,

І я не ошалів від лютування,

Хоч міг би від таких страшних образ

Ума відбитись навіть наймудріший.

Мене ця жінка нині не впустила,

Коли додому я прийшов обідать;

Цей золотар,- коли б не був він зараз

Із нею заодно,- посвідчить міг би

Мої слова, бо він там був зі мною

Й пішов від мене по ланцюг, який

Мав принести мені у «Дикобраз»,

Де разом з Балтазаром я обідав,

Та не прийшов, і по обіді я

Подавсь його шукати, і зустрів

Його на вулиці з цим паном разом.

І там підступний золотар поклявся,

Що він сьогодні дав мені ланцюг,

Якого - свідок бог! - я ще й не бачив;

І ось за це дозорцеві звелів він

Мене арештувати. Я скорився

Й послав слугу додому по дукати,

Але слуга вернувся без нічого.

Тоді я попросив того дозорця,

Щоб він пішов туди зі мною разом;

Дорогою ми стріли

Мою жону, її сестру і з ними

Ватагу підлих спільників її!

Вони вели ще й Пінча за собою:

Це - ледар, це - бліда, голодна неміч,

Це - шарлатан, кістяк ходячий, маг,

Шахрай і ворожбит, жебрак обдертий,

Це - труп живий, потвора без очей;

І цей махляр огидний удавав

Із себе заклинателя! Мені

Ув очі зазирав і мацав пульс;

А потім, втупившись мені в обличчя

Паскудною мармизою своєю,

Він закричав: я бісом одержимий.

Тоді усі накинулись на мене,

Зв’язали руки й потягли додому,

Замкнули там у темнім, вогкім склепі

З слугою разом, зв’язаним, як я;

Та мотузки я перегриз зубами,

І вирвався на волю, та й до вас,

Володарю, прибіг сюди негайно,

Щоб справедливої просить відомсти

За цю нечувану ганьбу й насильство!

Анджело

Володарю, я свідчу вам, що нині

Він справді в себе вдома не обідав

І що його в господу не впустили.

Князь

А ланцюга ти дав йому чи ні?

Анджело

Я дав йому, й, коли він вбіг сюди,

Всі бачили ланцюг на шиї в нього.

2-й купець

І присягаюся: я чув, як ви

Признались, він оддав вам ланцюга,

А перед тим на ринку ви клялись,

Що ланцюга й не бачили ніколи,

І через те я зняв на вас меча;

А ви собі сховались в монастир

І вийшли звідти, мабуть, тільки чудом.

Антіфол Ефеський

Ніколи в монастир я не заходив,

Меча ти проти мене не здіймав,

І ланцюга ніколи я не бачив.

Клянуся небом - це брехня негідна!

Князь

Як дивно все заплуталось в цій справі!

Гадаю я, що ви понапивались

Із келиха Кіркеї. 28 Щоб його

Загнали й справді в монастир, то він

І був би там; коли б же збожеволів,

То вже не захищався б так розумно.

Ви кажете, що він обідав дома,

Та золотар доводить протилежне.

А ти що скажеш, хлопче?

Дроміо Ефеський

Ясний князю,

Обідав він із нею в «Дикобразі».

Куртизанка

Так, так, і зняв у мене з пальця перстень.

Антіфол Ефеський

То правда, мій володарю, цей перстень

Я в неї взяв.

Князь

Ти бачила, як він

Ввійшов сюди, в абатство?

Куртизанка

Так, владарю,

Я бачила, як бачу вашу світлість.

Князь

Як дивно це! Покликать абатису!

Мені здається, вам чогось бракує,

Якщо не збожеволіли цілком.

Один із почту виходить.

Егеон

Великий князю наш, дозвольте з ласки

Мені сказати слово; я знайшов,

На щастя, друга тут, який врятує

Мені життя, сплативши вам всю суму,

Яку призначено за викуп мій.

Князь

Кажи, що маєш, сіракузцю. Ну,

Чого ж ти хочеш?

Егеон

Чи звати вас не Антіфол, мій пане?

А вашого невільника не Дромйо?

Дроміо Ефеський

Годину лиш тому невільний був я,

Та перегриз він на мені мотузку,

І Дроміо слугою вільним став.