Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

- Ясно... - сумно відповіла я.

- Ані, мені дуже було неприємно, коли ти зайшла у такому вигляді до гостей. Вони могли подумати про тебе щось непристойне, - почав говорити тато, але не договорив, тому, що я його зразу перебила:

- Тато, пробач. Тільки не нагадуй мені, будь ласка, я відчуваю себе дуже неприємно через це, пробач, - попросила пробачення я.

- Добре, але більше не повторюй такого, домовились?

- Домовились. Дякую, - винно сказала я і опустила очі.

- Добре, сім'я. Уже пізно. Ані, тобі завтра в коледж, а мені на роботу, тому ходімо спати.

- Іду. На добраніч, батьки. Я люблю вас, - сказала я і встала зі столу.

- На добраніч, сонечко. І ми любимо тебе, - одночасно відповіли вони, підіймаючись за мною.

Я піднялася до своєї кімнати і лягла на ліжко. Боже, ноги гудять після танців... Моя голова забита думками про те, що буде далі... Мені страшно бути разом з Дейвом на самоті, хоча він дійсно виглядає, як мій хлопець з мрій... Так, стоп! Цей день уже пройшов і зараз на часі міцний сон. 

І тільки сон.