Читати книгу - "Хіть, Ельфріда Елінек"

5

Із супермаркету течуть товари, і люди виловлюють їх. У суботу чоловік допомагає жінці вловити товар у невод; і рибалки затягують пісню. Цей простий спосіб чоловік уже вивчив. Він мовчки бродить серед жінок, які підраховують дріб’язок у гаманці й борються з голодом. Яким чином два чоловіки можуть домогтися подібної єдності, якщо ми не можемо навіть узятися за руки, щоб замкнути людський ланцюжок на демонстрації за мир в усьому світі? Жінку супроводжують, за нею несуть пакети й сумки, не тупотячи від гніву ногами й не бубнячи у спину. На людях директор випинає груди, він відпихає людей убік і дивиться, що купує дружина, хоча це — завдання хазяйки дому. Він, немов Бог, рухається, піднімаючись над своїми утворами, які подібні до малих дітей, не здатних устояти перед спокусами, безбережними як море. Він заглядає й в інші кошики з товарами, у чужі декольте, з яких голосно кашляють важкі простудні захворювання й у яких наполегливі бажання вкриті шийними хустками. У будинках холодно й сиро, житла стоять просто на березі струмка. Коли він дивиться на свою дружину, рука якої чіпає впаковані в прозору плівку мертві тушки в морозильній камері, дивиться на її непишну плоть, на гарний одяг, то в нього трапляється напад страшної нетерплячки, виникає бажання негайно обрушитися на жінку всією вагою власної плоті, щоб побачити, як затремтить у безбарвних пальцях його балансир. Йому хочеться бачити, як його славний прутень танцює у її вкритих прозорим лаком нігтиках, а тоді влягається на спочинок у її тілі. Хай уже вона у своїй шовковій нічній сорочці потрудиться як слід! Не завжди ж йому робити всю роботу, витягуючи назовні її перса й укладаючи їх на свої долоні. Нехай бодай раз вона сама подасть себе до столу, запропонує якнайпослужливіше, щоб йому не довелося спершу цілих півгодини збирати плоди з її куща. Все дарма. Біля каси він тримається трохи позаду, розглядаючи позаду зяючу порожнечу своєї власності, а перед нею на стрічці запобігливо танцюють товари. Довкола нього пританцьовує кілька службовців супермаркету, у яких він забрав дітей: одні пішли на фабрику, інші змушені були виїхати або ж нині зазирають у чарку. Цьому панові все по плечу!

Мішки з покупками, що відповідають їхнім бажанням, шарудять у передпокої, супроводжувані стусанами директора. Іноді в нападі люті він раптом топче продукти ногами, так що бризки летять до стелі. Потім він шпурляє дружину просто на розкидані продукти, доповнюючи мальовничу картину жінкою, якій дозволено дихати його повітрям і лизати йому шпичку й дупу. Звичним рухом він швидко ловить на льоту її цицьки, які мало не випадають із сукні, й, перехопивши їх біля самої основи, перетворює на надуті кулі. Він хапає жінку за комір сукні й нахиляється над нею, немов хоче запхнути її в мішок. Меблі пролітають мимо, як під час блискавичного візиту гостей. І от одяг розкиданий абиде, й обоє вони вгрузли одне в одного сильніше, ніж прихиляються одне до одного. На цьому вигоні вони пасуться вже багато років. Здригаючись, директор витягає свій знадібок, і штука ця в нього зовсім не паперова. Тут у нас важкий товар, особливо затребуваний у важкі часи. Люди полюбляють показувати один одному найсокровенніші штуки, аби продемонструвати, що їм нема чого приховувати, бо те, що вони говорять своїм невичерпно струмливим партнерам, — правда. Вони висилають уперед свої члени, єдиних посланців, які завжди вертаються назад. Про гроші такого не скажеш, хоча гроші ми любимо більше, ніж роги й копита коханих, які гризуть собаки. Любовний продукт у супроводі конвульсій і стогонів хлюпає назовні, маленькі млинки тіла скриплять жорнами, і скромна власність, обтяжена лише відчуттям щастя, навіяна самотнім базіканням телевізора, ллється назовні, струмок виливає в самотній ставок сон, у якому розливаються мрії про більший крам і про дорожчі харчі. І людина розцвітає на березі.

Жінка лежить на підлозі, розкрита навстіж, відкрита усьому світу, покрита слизькими роздавленими продуктами, і її приводять у стан шаленства, доводять до афекту найефективнішим способом. Розпоряджається нею тільки чоловік, розпоряджається нею тільки він один. І ось він уже вивалюється із себе назовні, прямо в порожнечу умебльованого помешкання. Його більш-менш удовольняє тільки власне тіло, і якщо він захоче, то може дати йому розгулятися в спортивному азарті, щоб почути його звуки й відзвуки. Жінка розкидає ноги як жаба, щоб чоловік міг зазирнути в неї ще глибше, аж до потаємних глибин окружного карного суду, зазирнути й усе в ній вивідати. Він облив і обляпав її від верху до низу, і вона підводиться, скидаючи із себе останні лушпайки, йде по губку, щоб очистити чоловіка, непримиренного ворога її плоті, очистити від себе й від слизу, причиною якого стала вона сама. Вказівний палець правої руки він засовує їй у дупу, і вона опускається перед ним на коліна, метеляючи цицьками, і тре щосили, — волосся в очах і в роті, піт на чолі, слина в шийній ямочці, — тре бліду косатку, тре доти, поки не проливається дружелюбне світло, не спускається ніч і ця тварина знову не починає лупити її своїм хвостом.

Дорогою із супермаркету вони зазвичай мовчать. Деякі з місцевих обганяють їх, демонструючи кінські сили своїх авто, і таких директор запам’ятовує назавжди. Вздовж дороги стоять молочні бідони, овіювані пустельним диханням атома. Сільськогосподарські кооперативи, що їх підганяє конкуренція, сновигають туди-сюди, щоб не бачити дрібних селян, які дають обмаль молока, — їх навіть не знекровиш до решти. Жінка вкрита туманом свого мовчання. Іноді вона раптом, щоб позлити чоловіка, починає нестримно глузувати з його педантичних патріархальних поглядів, у полоні яких перебуває його мозок, коли він стежить за пальцями касирки. Як і багатьом дружинам безробітних чоловіків, касирці нізащо не можна помилитися. Директор нишком підкрадається до неї, і вона ще раз набирає на касовому апараті всі цифри, щоб не дай боже не приписати зайвого, все відбувається майже так само, як на його фабриці, хіба що тутешні люди менші та й носять вони жіночі сукні, з яких визирають, оскільки одяг, у